28

ПОЯСНЕННЯ: Господь Шіва тут пояснює, чому він особисто постав перед царевичами. У «Бгаґавад-ґіті» (7.19) сказано:

«Той, хто після численних народжень і смертей здобув істинне знання, віддається Мені, зрозумівши, що Я причина всіх причин і все суще. Такі великі душі трапляються дуже рідко».

Звичайним людям дуже рідко вдається побачити Господа Шіву, і так само рідко можна побачити особу, яка повністю віддалася Всудеві, Крішні, бо ті, хто повністю віддався Верховному Господу, трапляються дуже рідко (са махтм судурлабга). Тому Господь Шіва з’явився сам, щоб побачити Прачеті, які повністю віддалися Верховному Богові-Особі, Всудеві. Всудеву згадано також у мантрі, наведеній на початку «Шрімад-Бгаґаватам»: о намо бгаґавате всудевйа. Всудева    —    це Верховна Істина, і тому Господь Шіва відкрито проголошує, що йому справді дуже дорогий відданий Господа Всудеви, який повністю впокорився Господу Крішні. Господу Всудеві, Крішні, поклоняються не лише звичайні живі істоти, але й півбоги, як оце Господь Шіва, Господь Брахма та інші. Йа брахм-варуендра-рудра-марута стуванті дівйаі ставаі    —    Крішні поклоняються Господь Брахма, Господь Шіва, Варуна, Індра, Чандра та всі інші півбоги (Бгаґ. 12.13.1). Це стосується і відданих Крішни. Той, хто стає на шлях свідомості Крішни, відразу ж стає дуже дорогим всім, хто хоча б починає з’ясовувати для себе, що таке свідомість Крішни. Отож усі півбоги намагаються знайти тих, хто справді віддався Господу Всудеві. Прачети віддалися Всудеві, і тому Господь Шіва сам радо прийшов зустрітися з ними.

Господу Всудеву, чи Крішну, названо в «Бгаґавад-ґіті» Пурушоттамою. Він і той, хто справді насолоджується всі сущим (пуруша), і Всевишній (уттама). Він насолоджується усім: як пракріті, так і пурушею. Перебуваючи під впливом трьох ґун матеріальної природи, жива істота намагається панувати над матеріальною природою, але насправді вона не пуруша, володар насолоди, а пракріті, про що й сказано в «Бгаґавад-ґіті» (7.5): апарейам ітас тв анй практі віддгі ме парм. Отже, джіва, жива істота,    —    це насправді пракріті, межова енерґія Верховного Господа. Занурившись у матеріальну енерґію, вона намагається панувати над матеріальною природою. Про це теж сказано в «Бгаґавад-ґіті» (15.7):

«Живі істоти в цьому зумовленому світі    —    Мої вічні невід’ємні частки. Через зумовленість свого життя вони тяжко борються з шістьма чуттями, одне з яких    —    розум».

Намагаючись панувати над матеріальною природою, жива істота просто тяжко бореться за існування. Тяжка боротьба за насолоду коштує живій істоті так багато енерґії, що вона навіть не може по-справжньому насолоджуватися матеріальними здобутками. Тому її іноді називають пракріті, або джівою, тим самим вказуючи на її приналежність до межової енерґії. Коли живу істоту покривають три ґуни матеріальної природи, її називають джіва-саджіта. Існує дві категорії живих істот, одні називаються кшара, другі називаються акшара. Кшара    —    це ті, хто впав у матеріальний світ і живе зумовленим життям, тоді як акшара    —    це незумовлені істоти. Переважна більшість живих істот живе в духовному світі і належить до категорії акшара. Вони перебувають на рівні Брахмана, чистого духовного існування, і відрізняються від тих, кого зумовлюють три ґуни матеріальної природи.

Господь Крішна, Всудева, вищий і за тих живих істот, які належать до категорії кшара, і за тих, які належать до категорії акшара, і тому в «Бгаґавад-ґіті» (5.18) Його Пурушоттамою. Імперсоналісти можуть кажати, що Всудева    —    це безособистісний Брахман, але насправді безособистісний Брахман підпорядкований Крішні, що теж підтверджено у «Бгаґавад-ґіті» (14.27): брахмао хі пратішгхам. Крішна    —    це джерело безособистісного Брахмана, і це сказано також у «Брахма-самхіті» (5.40): йасйа прабг прабгавато джаґадаа-коі. Безособистісне сяйво Брахмана    —    це не що інше, як проміння Крішниного тіла, в яких плавають незліченні всесвіти. Отже, з усіх поглядів, Всудева, Крішна,    —    це Верховний Господь, і тому Господь Шіва дуже задоволений кожним, хто повністю віддається Крішні. Крішна хоче, щоб жива істота повністю віддалася Йому, що видно з Його слів в останній главі «Бгаґавад-ґіти» (18.66): сарва-дгармн парітйаджйа мм ека араа враджа.

Варто відзначити в цьому вірші слово скшт, «прямо». Багато людей називають себе відданими, тоді як насправді вони всього-навсього кармі чи ґ’яні, які не мають відданості безпосередньо Самому Господу Крішні. Іноді кармі присвячують плоди своєї праці Господу Всудеві, і така посвята називається кармрпаам. Таку діяльність все одно зараховують до корисливої, тому що кармі вважають Господа Вішну за одного з півбогів, як оце Господь Шіва чи Господь Брахма. Вважаючи, що Господь Вішну перебуває на одному рівні з півбогами, вони обстоюють теорію про те, що віддатися півбогам    —    це те саме, що віддатися Всудеві. Цей вірш спростовую їхню теорію, бо, якби їхнє твердження було справедливим, Господь Шіва сказав би тут, що людина з однаковим успіхом може віддатися йому, Господу Всудеві, Вішну або Брахмі. Однак Господь Шіва не каже цього, тому що він сам віддається Всудеві і кожен, хто теж віддається Всудеві, стає дуже й дуже дорогим йому. Він виразно проголошує це в даному вірші. З цього можна зробити висновок, що Господу Шіві не так дорогий його власний відданий, як йому дорогий відданий Господа Крішни.