No edit permissions for Ukrainian

5

антардгно набгасватй
хавірдгнам авіндата
йа індрам ава-хартра
відвн апі на джаґгнівн

антардгна  —  цар на ім’я Антардгана; набгасватйм  —  в дружині на ім’я Набгасваті; хавірдгнам  —  на ім’я Хавірдгана; авіндата  —  отримав; йа  —  хто; індрам  —  царя Індру; ава-хартрам  —  що крав батькового коня; відвн апі  —  хоча знав це; на джаґгнівн  —  не вбив.

Від другої дружини, яку звали Набгасваті, Махараджа Антардгана мав щастя отримати ще одного сина, на ім’я Хавірдгана. Махараджа Антардгана був дуже великодушним і тому вирішив не вбивати Індру, коли той крав батькового коня під час жертвопринесення.

ПОЯСНЕННЯ: З численних Пуран та інших писань ми дізнаємося, що цар райських планет, Індра, майстерний злодій і звабник. Він вміє красти щось чи зваблювати чужих жінок так, щоб ніхто не побачив його і не викрив його. Одного разу, використавши своє вміння ховати свій справжній вигляд, він оволодів дружиною Ґаутами Муні проти її волі, і так само, ставши невидимим, він вкрав коня Махараджі Прітгу. Хоча в людському суспільстві такі вчинки вважають за ганебні, але півбог Індра, як вважають, не був ними осквернений. Хоча Антардгана і зрозумів, що цар Індра краде коня в його батька, він не став убивати його, знаючи, що іноді ганебні вчинки могутньої особи не слід сприймати серйозно. У «Бгаґавад-ґіті» (9.30) ясно сказано:

апі чет судурчро
бгаджате мм ананйа-бгк
сдгур ева са мантавйа
самйаґ вйавасіто хі са

У цьому вірші Господь каже, що навіть якщо відданий робить якийсь ганебний вчинок, його все одно слід вважати за садгу, праведну людину, беручи до уваги його непохитну відданість Господу. Віддані Господа ніколи не грішать навмисне, але іноді трапляється, що під тиском колишніх звичок вони роблять якийсь ганебний вчинок. Однак такі прогріхи не слід розцінювати як щось дуже серйозне, бо віддані Господа дуже могутні, чи вони живуть на райських планетах, чи на цій планеті. Якщо вони випадково роблять щось ганебне, на це не слід звертати уваги.

« Previous Next »