52

ПОЯСНЕННЯ: Господь Шіва дав авторитетний опис Господньої зовнішності, а тепер хоче побачити лотосові стопи Господа. Коли відданий хоче побачити трансцендентний образ Господа, він починає свою медитацію на тіло Господа, звертаючи свій погляд на Його стопи. «Шрімад-Бгаґаватам» вважають за трансцендентне звукове втілення Господа, і дванадцять його Пісень пов’язують з різними частинами трансцендентного тіла Господа. Першу й Другу пісні «Шрімад-Бгаґаватам» вважають за лотосові стопи Господа. Отже, Господь Шіва радить спочатку звернути свій погляд на лотосові стопи Господа. Також це означає, що серйозний читач «Шрімад-Бгаґаватам» повинен починати з серйозного вивчення Першої й Другої пісень.

Прекрасні лотосові стопи Господа порівнюють до пелюсток лотосової квітки, яка розквітла осінньої пори. Згідно з законами природи, восени каламутні чи брудні води річок та озер стають чистими й прозорими. Лотоси, які розпускаються цієї пори, виглядають особливо яскравими й прекрасними. Лотос теж порівнюють до лотосових стіп Господа, а його пелюстки порівнюють до нігтів на Господніх стопах. Як засвідчує «Брахма-самхіта», нігті на Господніх стопах випромінюють яскраве сяйво. нанда-чінмайа-сад-уджджвала-віґрахасйа    —    кожен з членів трансцендентного тіла Господа утворений з вічного сяйва, або нанда-чінмайа-сад-уджджвала. Як сонячне світло розсіює темряву матеріального світу, так сяйво Господнього тіла відразу ж проганяє темряву з серця зумовленої душі. Іншими словами, кожен, хто серйозно бажає збагнути трансцендентну науку і побачити трансцендентний образ Господа, повинен передусім постаратися відкрити для себе лотосові стопи Господа, вивчивши Першу й Другу пісні «Шрімад-Бгаґаватам». Коли відданий бачить лотосові стопи Господа, всі сумніви й страхи в його серці повністю зникають.

Як сказано у «Бгаґавад-ґіті», для того щоб духовного розвиватися, треба стати безстрашним    —    абгайа саттва-сауддгі (Б.-ґ. 16.1). Страх виникає через зв’язок з матерією. У «Шрімад-Бгаґаватам» (11.2.37) теж сказано: бгайа двітійбгінівеата сйт    —    страх являє собою породження тілесної концепції життя. Доки людина думає, що вона матеріальне тіло, вона відчуває страх, а щойно вона звільняється від цієї матеріальної концепції, вона досягає рівня брахма-бгути, тобто усвідомлює свою істинну природу, і відразу ж стає безстрашною    —    брахма-бгӯта прасаннтм (Б.-ґ. 18.54). Не звільнившись від страху, не можливо відчувати радість. Бгакти, чи віддані, вільні від страху і завжди сповнені радості, тому що вони постійно служать лотосовим стопам Господа. Також у «Шрімад-Бгаґаватам» сказано:

Практикуючи бгаґавад-бгакті-йоґу, людина стає безстрашною і радісною. Не ставши безстрашним і радісним, неможливо збагнути науку про Бога. Бгаґават-таттва-віджна мукта-саґасйа джйате    —    це вірш описує тих, хто звільнився від усіх страхів матеріального світу. Коли людина досягає такої свободи, вона починає по-справжньому розуміти красу трансцендентного образу Господа. Тому Господь Шіва радить усім практикувати бгаґавад-бгакті-йоґу. Як буде видно з наступних віршів, ця практика дає змогу досягнути справжнього звільнення і насолоджуватися духовним блаженством.

Також у писаннях сказано:

Господь    —    це верховний духовний вчитель. Істинний представник Верховного Господа    —    це теж духовний вчитель. Господь просвіщає відданого сяйвом нігтів Своїх лотосових стіп ізсередени, а Його представник, духовний вчитель, просвіщає відданого ззовні. Тільки думаючи про лотосові стопи Господа і завжди звертаючись за порадою до духовного вчителя, можна проґресувати в духовному житті й оволодівати ведичним знанням.

Отож Веди («Шветашватара Упанішада» 6.23) проголошують, що тим, хто непохитно вірить і в лотосові стопи Господа, і в духовного вчителя, відкривається само собою весь смисл ведичного знання.