61
йо мйайеда пуру-рӯпайсджад
бібгарті бгӯйа кшапайатй авікрійа
йад-бгеда-буддгі сад івтма-дустгай
твам тма-тантра бгаґаван пратімахі
йа — той, хто; мйай — Своєю енерґією; ідам — це; пуру — розмаїте; рӯпай — проявлення; асджат — створив; бібгарті — підтримує; бгӯйа — знову; кшапайаті — знищує; авікрійа — не змінюючись; йат — що; бгеда-буддгі — почуття окремості; сат — вічний; іва — як; тма-дустгай — завдаючи собі турботи; твам — Тебе; тма-тантрам — повністю незалежного; бгаґаван — Господи, Верховний Боже-Особо; пратімахі — розумію.
Дорогий Господи, Ти посідаєш численні енерґії, які проявляються в різноманітних формах. Цими енерґіями Ти створив проявлений космос, і, хоча Ти підтримуєш його так, що він здається вічним, врешті-решт Ти ж його знищуєш. Усі ці зміни не турбують Тебе, але живим істотам вони завдають великих турбот, і через це живі істоти вважають проявлений космос відмінним чи відокремленим від Тебе. Дорогий Господи, Ти завжди залишаєшся незалежним, і я це ясно бачу.
ПОЯСНЕННЯ: Писання пояснюють, що Господь Крішна має багато різних енерґій, які можна згрупувати в три основні категорії: зовнішня енерґія, внутрішня енерґія і межова енерґія. Також існують різні всесвіти — духовний і матеріальний — і різні типи живих істот. Одні живі істоти зумовлені, а другі вічно звільнені. Вічно звільнені живі істоти називаються ніт’я-мукта, тому що вони ніколи не стикаються з матеріальною енерґією. Однак деякі живі істоти живуть у матеріальному рабстві і тому вважають себе відокремленими від Верховного Господа. Через те, що вони занурюються в матеріальну енерґію, їхнє існування завжди сповнене турбот. Завжди страждаючи, зумовлена душа вважає, що виною цьому — матеріальна енерґія. Вайшнавський поет, каві, пише про це:
кша бгулі’ сеі джіва анді-бахірмукга
атаева мй тре дейа сасра-дукга
Коли жива істота забуває Верховного Господа і хоче насолоджуватися окремо, імітуючи Господа, вона потрапляє в полон оманних уявлень про себе як про відокремленого від Верховного Господа володаря насолоди. Тому ця матеріальна енерґія завдає величезних турбот духовній енерґії, живій істоті, хоча вона ніколи не турбує Верховного Господа. Насправді, для Верховного Господа матеріальна й духовна енерґії суть одне. У цьому вірші Господь Шіва пояснює, що матеріальна енерґія ніколи не завдає турбот для Верховного Господа. Верховний Господь завжди незалежний, тоді як живі істоти, бажаючи насолоджуватися незалежно, втрачають свою незалежність і зазнають численних страждань у царстві матеріальної енерґії. Таким чином матеріальна енерґія породжує двоїстість.
Філософи-майаваді не розуміють того, і тому прагнуть звільнитися від матеріальної енерґії. Однак філософ-вайшнава володіє повним знанням про Верховного Бога-Особу і тому матеріальна енерґія не турбує його. Він залишається нестурбованим, тому що знає, як використовувати матеріальну енерґію в служінні Господу. Звичайні громадяни в державі можуть вважати, що департамент боротьби зі злочинністю і департамент цивільних справ — це цілком різні речі, однак для уряду різниці між ними немає. Департамент боротьби зі злочинністю переслідує тільки злочинців, але добропорядних громадян не турбує. Так само матеріальна енерґія завдає турбот тільки зумовленій душі, але не має ніякого діла до звільнених душ, які служать Господу.
Весь проявлений космос створив Верховний Бог-Особа в образі пуруша-аватари Маха-Вішну. Просто видихаючи з себе всесвіти, Господь Вішну творить їх і підтримує, а тоді Санкаршана знищує весь проявлений космос. Однак, хоча Господь творить, підтримує і знищує космос, це ніяк на Нього не впливає. Крихітним живим істотам ця діяльність Господа завдає величезних турбот, однак Господь безмежно великий, і тому на Ньому Самому ця діяльність ніяк не відбивається. Господь Шіва та будь-який інший чистий відданий ясно це бачить, тому що його не засліплює бгеда-буддгі — двоїсте бачення, чи почуття відокремленості від Господа. Відданий знає, що Господь — це Верховна Душа. Господь володією вищою могутністю, і тому Його енерґії також духовні. Для відданого не існує нічого матеріального, бо матеріальне існування — це просто забуття про Верховного Бога-Особу.