60

ПОЯСНЕННЯ: У ведичних писаннях сказано, що все суще    —    це Брахман і тільки Брахман. Весь проявлений космос спочиває на сяйві Брахмана. Однак імперсоналісти не можуть зрозуміти, як велетенський космічний прояв може спочивати на одній особі. Імперсоналісти не розуміють цієї незбагненної могутності Верховного Бога-Особи, і тому їх завжди пантеличить особистісна природа Абсолютної Істини, яку вони намагаються заперечувати. Господь Шіва особисто розвінчує помилковість цих ідей, кажучи, що безособистісний Брахман, який пронизує всесвіт,    —    це не що інше, як Сам Верховний Господь. Тут ясно сказано, що Господь у Своєму аспекті Брахмана пронизує все суще, наче сонячне проміння. Це дуже наочний приклад. Всі планетні системи спочивають на сонячному промінні, однак саме сонячне проміння і його джерело існують незалежно від проявлених планет. Так само небо чи повітря існують скрізь. Повітря існує також всередині глечиків і однаково торкається як брудних, так і освячених місць. Повітря та ефір за будь-яких обставин залишаються чистими. Сонячне світло також доторкається як до брудних, так і до чистих місць, які, власне, від Сонця й постають, але за будь-яких обставин Сонце залишається чистим від всякої скверни. Господь так само існує скрізь. Все в цьому світі відносять до категорій або праведності, або неправедності, проте шастри пояснюють, що праведність    —    це груди Верховного Господа, а неправедність    —    це Його спина. У «Бгаґавад-ґіті» (9.4) Господь ясно каже:

«Мною, в Моїй непроявленій формі, пронизаний весь усесвіт. Всі істоти в Мені, але Я не в них».

Цей вірш «Бгаґавад-ґіти» пояснює, що Господь пронизує все у Своєму аспекті Брахмана. Все існує в Ньому, однак Сам Він існує окремо. Отже, без бгакті-йоґи, без відданого служіння Господу, навіть імперсоналіст не може зрозуміти брахма-таттву, аспект Брахмана. У «Веданта-сутрі» сказано: атгто брахма-джіджс. Це означає, що ми повинні пізнати Брахман    —    Параматму чи Парабрахман. «Шрімад-Бгаґаватам» теж каже, що Абсолютна Істина єдина і недвоїста, але відкриває Себе в трьох аспектах: як безособистісний Брахман, як локалізована Параматма і як Верховний Бог-Особа. Верховний Бог-Особа    —    це найвищий з усіх аспектів, і в цьому вірші Господь Шіва підтверджує, що в кінцевому підсумку Абсолютна Істина    —    особа. Він ясно каже: тат тва брахма-пара джйотір кам іва вісттам. Це пояснюють на звичайному прикладі: успішний бізнесмен може мати багато заводів і офісів, у яких все відбувається згідно з його наказами. Коли кажуть, що на комусь тримається весь бізнес, це не означає, що ця людина тримає всі заводи й офіси в себе на голові. Це означає, що справи йдуть як слід завдяки її кмітливості чи енерґії. Так само всі духовні й матеріальні світи існують завдяки кмітилвості й енерґії Верховного Бога-Особи. Філософія монізму, чітко пояснена в цьому вірші, узгоджується з тим, що верховне джерело всіх енерґій    —    це Верховний Бог-Особа, Крішна. Це дуже ясно тут сказано. У «Бгаґавад-ґіті» пояснено також, як зрозуміти безособистісний аспект Крішни:

«О сину Кунті [Арджуно], Я смак води, світло сонця й місяця, склад о у ведичних мантрах. Я звук в ефірі й талант у людині» (Б.-ґ. 7.8).

Таким чином можна зрозуміти, що Крішна    —    це містична сила, яка криється в усьому сущому.