72
ідам ха пурсмка
бгаґавн віваск-паті
бгґв-дінм тмаджн
сіскшу сасіскшатм
ідам — це; ха — сказав; пур — раніше; асмкам — нам; бгаґавн — волдоар; віва-ск — творців усесвіту; паті — повелитель; бгґу-днм — великих мудреців на чолі з Бгріґу; тмаджнм — своїх синів; сіскшу — бажаючи творити; сасіскшатм — що відповідають за творення.
Цієї молитви колись навчив нас Господь Брахма, повелитель усіх творців. Коли творці всесвіту, на чолі з Бгріґу, хотіли розпочати свою діяльність, Господь Брахма дав їм ці настанови.
ПОЯСНЕННЯ: Господь Вішну створив Господа Брахму, а той створив Господа Шіву та інших великих мудреців, на чолі з Бгріґу. До числа великих мудреців належать Бгріґу, Марічі, Атрея, Васіштга й інші. Цим великим мудрецям було покладено за обов’язок залюднити всесвіт. На початку існування всесвіту в ньому було дуже мало живих істот, і тому Вішну доручив Брахмі створити їх. Брахма своєю чергою створив сотні й тисячі півбогів та великих мудреців, щоб вони творили всесвіт далі. Разом з тим Господь Брахма почав з того, що навчив своїх синів та учнів цієї молитви, яку Господь Шіва щойно повторив. Творити матеріальний світ означає виконувати матеріальну діяльність, але вплив матерії можна нейтралізувати, якщо постійно пам’ятати про свої стосунки з Господом, описані в цих молитвах Господа Шіви. Так ми завжди можемо підтримувати зв’язок із Верховним Богом-Особою і не відхилимося від шляху свідомості Крішни, незважаючи на свою участь у творенні всесвіту. Саме для цього й призначений рух свідомості Крішни. У матеріальному світі всі виконують якісь фахові обов’язки, визначені за варнашрама-дгармою. Брахмани,
дгарма сванушгіта пус
вішваксена-катгсу йа
нотпдайед йаді раті
рама ева хі кевалам
Отже, навіть старанне виконання своїх фахових обов’язків не повинно ставати на заваді розвитку свідомості Крішни. Людині треба просто виконувати віддане служіння у формі шраванам кіртанам — слухати про Господа, оспівувати Його імена та славу і пам’ятати про Нього. У «Бгаґавад-ґіті» (18.46) сказано:
йата правттір бгӯтн
йена сарвам іда татам
сва-карма там абгйарчйа
сіддгі віндаті мнава
«Той, хто, виконуючи свої обов’язки, поклоняється всюдисущому Господу, джерелу всіх живих істот, досягає досконалості».
Отже, людина може далі виконувати свої фахові обов’язки і разом з тим поклонятися Верховному Богові-Особі, як вчить тут Господь Шіва, і тоді вона досягне досконалості життя. Сванушгітасйа дгармасйа сасіддгір харі-тошаам (Бгаґ. 1.2.13). Ми повинні й далі виконувати свої обов’язки, але якщо ми разом з тим будемо намагатися задовольнити своєю працею Верховного Бога-Особу, наше життя стане досконалим.