57–61
квачіт пібантй пібаті
мадір мада-віхвала
анантй квачід анті
джакшатй саха джакшіті
квачід ґйаті ґйантй
рудатй рудаті квачіт
квачід дгасантй хасаті
джалпантйм ану джалпаті
квачід дгваті дгвантй
тішгантйм ану тішгаті
ану ете айнйм
анвсте квачід сатім
квачіч чготі вантй
пайантйм ану пайаті
квачідж джіґграті джіґгрантй
спантй спаті квачіт
квачіч ча очаті джйм
ану очаті дінават
ану хшйаті хшйантй
мудітм ану модате
квачіт — іноді; пібантйм — п’ючи; пібаті — пив; мадірм — вино; мада-віхвала — п’яніючи; анантйм — коли вона їла; квачіт — іноді; анті — їв; джакшатйм — коли вона жувала; саха — з нею; джакшіті — жував; квачіт — іноді; ґйаті — співав; ґйантйм — коли його дружина співала; рудатйм — коли дружина плакала; рудаті — він також плакав; квачіт — іноді; квачіт — іноді; хасантйм — коли вона сміялася; хасаті — він теж сміявся; джалпантйм — коли вона базікала; ану — услід за нею; джалпаті — він теж базікав; квачіт — іноді; дгваті — він теж ходив; дгвантйм — коли вона ходила; тішгантйм — коли вона стояла мовчки; ану — услід за нею; тішгаті — він стояв; ану — услід за нею; ете — лягав; айнйм — коли вона лягала на ліжко; ану — услід за нею; сте — він теж сідав; квачіт — іноді; сатім — коли вона сідала; квачіт — іноді; оті — слухав; вантйм — коли вона слухала; пайантйм — коли вона дивилася на щось; ану — услід за нею; пайаті — він теж дивився; квачіт — іноді; джіґграті — нюхав; джіґгрантйм — коли дружина нюхала; спантйм — коли дружина доторкалася; спаті — він теж доторкався; квачіт — тоді; квачіт ча — іноді теж; очатім — коли вона журилася; джйм — з дружиною; ану — услід за нею; очаті — теж журився; діна-ват — як нещасна людина; ану — услід за нею; хшйаті — радів; хшйантйм — коли вона тішилася; мудітм — коли вона була задоволена; ану — услід за нею; модате — він був задоволений.
Коли цариця пила вино, цар Пуранджана теж пив. Коли цариця обідала, він обідав з нею, а коли вона щось жувала, він жував те саме. Коли цариця співала, він теж співав. Коли ж цариця плакала, він плакав теж, а коли цариця сміялася, він сміявся разом з нею. Коли цариця базікала про щось, він базікав теж, а коли цариця йшла кудись, він ішов за нею. Коли цариця непорушно стояла, цар теж стояв, не рухаючись, а коли цариця лягала на ліжко, він ішов за нею і лягав поряд. Коли цариця сідала, він теж сідав, а коли цариця щось слухала, він слухав те саме. Коли цариця на щось дивилася, він теж на це дивився, а коли цариця щось нюхала, він нюхав те саме. Коли цариця доторкалася до чогось, цар теж доторкався до цього, а коли цариця сумувала, цар мусив сумувати разом з нею. Так само, коли цариця раділа, він теж тішився, а коли цариця була задоволена, він теж відчував задоволення.
ПОЯСНЕННЯ: Розум — це місце, де перебуває єство живої істоти. Розум діє під керівництвом інтелекту. Жива істота, перебуваючи в серці, діє під керівництвом інтелекту. Інтелект тут змальовано як царицю, і душа, перебуваючи під владою розуму, кориться матеріальному інтелекту, як цей цар кориться своїй дружині. Отже, матеріальний інтелект — це причина рабства живої істоти. Суть полягає в тому, щоб скористатися допомогою духовного інтелекту і таким чином вирватися з цього рабства.
Вивчаючи життя Махараджі Амбаріші, ми бачимо, що святий Махараджа спочатку зосередив на лотосових стопах Крішни свій розум. Завдяки цьому його інтелект очистився. Усі інші чуття Махараджа Амбаріша теж використав на служіння Господу. Очима він дивився на заквітчане Божество у храмі, чуттям нюху він вдихав пахощі цих квітів, а ногами він ходив до храму. Руками він прибирав храм, а вухами слухав про Крішну. Язик він використовував для двох цілей: щоб говорити про Крішну і щоб куштувати прасад, офірований Божеству. Матеріалісти, повністю підвладні матеріальному інтелекту, нездатні зануритися в таку діяльність. Через це вони свідомо чи несвідомо стають рабами наказів матеріального інтелекту. Це підсумовано в наступному вірші.