ГЛАВА ЧЕТВЕРТА

1: Мудрець Майтрея сказав: Господь Шіва промовив до Саті ці слова і замовк, розуміючи, що вона розривається між двома бажаннями. Саті дуже кортіло побачити своїх рідних в батьковому домі, але разом з тим її злякали перестороги Господа Шіви. Її розум був збентежений, і вона то виходила, то заходила знову, рухаючись, немов маятник.

2: Саті гірко вразило те, що її не пускали до батьківської домівки побачитися зі своїми рідними, і від любові до них з очей у неї потекли сльози. Тремтячи всім тілом і дуже нещасна, вона дивилася на свого незвичайного чоловіка, Господа Шіву так, наче намагалася спалити його своїм поглядом.

3: Врешті Саті залишила свого чоловіка, Господа Шіву, що з любов’ю дав їй половину свого тіла. Задихаючись від гніву й розпачу, вона вирушила до батькового дому. Через природну жіночу слабкість, вона зробила безглуздий вчинок.

4: Побачивши, що Саті швидко йде з дому, за нею кинулися тисячі послідовників Господа Шіви на чолі з Маніманом та Мадою, попереду яких пішов бик Нанді і яких супроводжували якші.

5: Учні Господа Шіви посадовили Саті на спину бика й дали їй її улюблену пташку. Вони несли за нею лотос, дзеркало та інші атрибути, призначені для її задоволення, і тримали над нею величезний балдахін. Вся процесія, яку супровуджували музики, що грали на барабанах, мушлях та ріжках, своєю пишнотою скидалася на царський почт.

6: Врешті Саті дісталася батьківської домівки, в якій лаштувалися до жертвопринесення, і в’їхала на майдан з жертовником, де лунали ведичні гімни. Там зібралися великі мудреці, брахмани й півбоги, навколо юрмилися жертовні тварини, стояли приготовані для жертвопринесення горщики з глини, каменю та золота і лежала трава й шкури.

7: Коли Саті зі своїм почтом в’їхала на жертовний майдан, ніхто з присутніх, побоюючись Дакші, не привітав її. Ніхто не вийшов їй назустріч, за винятком матері й сестер, що зі сльозами на очах і радісними лицями привітали її й завели з нею люб’язну розмову.

8: Хоча сестри й мати привітали її, вона не відповіла на їхні запитання, не прийняла їхніх дарунків й відмовилася сісти, бо її батько не озвався до неї жодним словом, не привітав її й не спитав, чи все в неї гаразд.

9: На місці жертвопринесення Саті побачила, що для її чоловіка, Господа Шіви, немає ніяких підношень. Далі вона усвідомила, що її батько не лише не захотів запросити Господа Шіву, але, крім того, побачивши шановну дружину Господа Шіви, навіть не привітав її. Це її так розгнівало, що вона кинула на батька такий погляд, ніби хотіли спалити його своїми очима.

10: Послідовники Господа Шіви, привиди, були готові кинутися на Дакшу й понівечити його або вбити, але Саті наказала їм не робити цього. Ображена й охоплена гнівом, вона почала ганьбити корисливі жертвопринесення й людей, які чваняться такими безглуздими й обтяжливими жертвопринесеннями. І передусім вона затаврувала свого батька, засуджуючи його перед усіма присутніми.

11: Благословенна богиня промовила: Немає нікого, дорожчого живим істотам за Господа Шіву. Не існує нікого, хто був би гідний бути йому суперником. Він ні до кого не виявляє особливої прихильності й нікого не вважає за свого ворога. Крім тебе одного, хто ще може вороже ставитися до цієї всесвітньої душі, Господа Шіви, що цілковито вільний від ворожих почуттів?

12: Двічінароджений Дакшо, такі, як ти, можуть тільки вишукувати вади в якостях інших людей. Господь Шіва, натомість, не лише не вишукує вади в якостях інших людей, але, навпаки, великою мірою збільшує найменше достоїнство, яке він може знайти в іншому. На жаль, навіть у такої великої душі, як він, ти теж знайшов вади.

13: Немає нічого дивного в тому, що люди, які вважають себе за тимчасове матеріальне тіло, завжди насміхаютьсяз великих душ. Така злоба в серцях матеріалістів    —    це велике благо, тому що вона приводить їх до падіння. Пил зі стіп великих осіб знищує всю їхню могутність і славу.

14: Саті провадила далі: Батьку, ти чиниш величезну образу, заздрячи Господу Шіві, що самим своїм ім’ям, складеним з двох складів    —    «і-ва»,    —    очищує людей від усіх гріхів. Його наказ ніхто не може переступити. Господь Шіва завжди чистий, і ніхто, крім тебе, не заздрить йому.

15: Ти заздриш Господу Шіві, другові всіх живих істот у трьох світах. Він виконує всі бажання звичайної людини, що думає про його лотосові стопи, і він же благословляє піднесених осіб, які шукають брахмананди [трансцендентного блаженства].

16: Невже ти думаєш, що вищі й шановніші від тебе особи, як оце Господь Брахма, гірше за тебе знають цю неблагословенну особу на ім’я Шіва? Господь Шіва водиться з демонами і блукає по крематоріях, його сплутане волосся розсипане по всьому його тілу, він вбраний у ґірлянду з людських черепів і вимащений попелом, але попри ці неприємні якості, такі великі особи, як Господь Брахма, вшановують його, підбираючи квіти, піднесені його лотосовим стопам, і шанобливо прикладаючи їх до голови.

17: Саті вела далі: Коли хтось чує, як безвідповідальні люди ганьбить володаря й захисника релігійних засад, йому треба затулити вуха й вийти геть, якщо він нездатний покарати блюзнірів. Але якщо він має потрібну силу, він повинен силою відрізати блюзнірові язик, убити грішника, а тоді накласти на себе руки сам.

18: Отож я більше не триматимуся цього недостойного тіла, яке я отримала від тебе, очорнителя Господа Шіви. Якщо хтось випадково з’їв отруту, найліпше, що він може зробити    —    це виблювати її.

19: Ліпше виконувати свій обов’язок, ніж критикувати обов’язки інших. Піднесні трансценденталісти можуть іноді нехтувати ведичні приписи, бо їм немає потреби дотримуватися всіх правил. Так само півбоги можуть літати в космічному просторі, а звичайні люди мусять їздити по землі.

20: Веди містять вказівки для двох різновидів діяльності: для тих, хто прив’язаний до матеріальної насолоди, і для тих, хто вільний від матеріальної прив’язаності. Відповідно до цих двох різновидів діяльності існують дві категорії людей, наділених різними якостями. Той, хто хоче, щоб одна й та сама особа одночасно виконувала обидва різновиди діяльності, суперечить сам собі. Однак той, хто перебуває на трансцендентному рівні, може нехтувати обома формами діяльності.

21: Шановний батьку, ми володіємо багатствами, яких не уявити ні тобі, ні твоїм підлабузникам, адже люди, занурені в корисливу діяльність, влаштовуючи великі жертвопринесення й з’їдаючи офіровані в жертвопринесенні дари, прагнуть тільки задоволення тілесних потреб. Ми можемо проявити свої багатства просто побажавши цього. Досягнути цього можуть тільки великі особистості, які відріклися від світу й пізнали природу душі.

22: Ти образив лотосові стопи Господа Шіви, а моє тіло, на жаль, народжене від тебе. Мені дуже соромно за мій тілесний зв’язок з тобою. Ганьба мені, бо моє тіло осквернене кревним зв’язком із тим, хто ображає лотосові стопи великої особи.

23: Через наш кревний зв’язок Господь Шіва іноді називає мене Дакшаяні, і тоді зникає весь мій веселий настрій, з моїх вуст зникає усмішка і мені стає дуже сумно. Мені дуже шкода, що це тіло, нічим не ліпше за мішок, народжене від тебе, отож я його покину.

24: Мудрець Майтрея сказав Відурі: О нищителю ворогів, промовивши до батька ці слова, вбрана в шафранові шати Саті сіла на землю на жертовному майдані. Повернувшись обличчям на північ, вона доторкнулася для очищення до води і заплющила очі, щоб зануритися в транс містичної йоґи.

25: Насамперед вона прибрала досконалої сидячої пози, а тоді підняла життєве повітря вгору і врівноважила його в пупковій області. Далі вона підняла життєве повітря, змішане з інтелектом, до серця, а тоді через легеневий прохід до міжбрів’я.

26: Тоді, щоб покинути тіло, яке ніжно й шанобливо садив собі на коліна Господь Шіва, об’єкт поклоніння великих мудреців та святих, Саті, охоплена гнівом на свого батька, стала медитувати на вогняне повітря у своєму тілі.

27: Зосередивши всі свої думки на святих лотосових стопах свого чоловіка, Господа Шіви, верховного духовного вчителя всього світу, Саті очистила себе від найменших слідів гріху й покинула тіло, що спалахнуло полум’ям, породженим її медитацією на вогняні елементи.

28: Коли охоплена гнівом Саті покинула тіло, в усьому всесвіті залунали пронизливі вигуки й зойки. Чому Саті, дружина найшановнішого півобга, Господа Шіви, покинула своє тіло таким чином?

29: Неймовірно: Дакша, що належить до праджапаті, покровителів усіх живих істот, так зневажив свою дочку Саті, яка була не лише цнотлива жінка, але й велика душа, що вона через його образу покинула своє тіло!

30: Ганьба Дакші, чиє серце таке жорстоке, що він не гідний зватися брахманою, стане відома всьому світові, тому що він скривдив свою дочку, тому що він не зупинив її, коли вона збиралася накласти на себе руки, і тому що він глибоко заздрить Верховному Богові-Особі.

31: Поки люди перемовлялися так між собою, побачивши дивовижну смерть Саті, супутники Господа Шіви, що прийшли разом з нею, кинулися з занесеною зброєю на Дакшу, щоб убити його.

32: Вони стрімко наближалися, але Бгріґу Муні помітив небезпеку і, роблячи узливання в південну частину жертовного вогнища, негайно прочитав мантри з «Яджур Веди», які вмить знищували всіх, хто перешкоджав виконанню яґ’ї.

33: Коли Бгріґу Муні зробив узливання у вогонь, з нього відразу ж проявилися тисячі півбогів, відомих як Рібгу. Всі вони посідали велику могутність, яку черпали з Соми, Місяця.

34: Коли півбоги Рібгу з розпеченими головешками з жертовного вогню напали на духів та ґухйаків, ті супутники Саті кинулися на всі боки і зникли. Така могутність брахма-теджасу, брахманічної сили.