46
на ваі сат твач-чарарпіттман
бгӯтешу сарвешв абгіпайат тава
бгӯтні чтманй аптгаґ-дідкшат
прйеа рошо ’бгібгавед йатг паум
на — не; ваі — але; сатм — відданих; тват-чараа-арпіта-тманм — тих, що повністю віддалися твоїм лотосовим стопам; бгӯтешу — серед живих істот; сарвешу — усіх видів; абгіпайатм — що наділені досконалим баченням; тава — твої; бгӯтні — живі істоти; ча — і; тмані — у Всевишньому; аптгак — невідмінні; дідкшатм — тих, що так бачать; прйеа — майже завжди; роша — гнів; абгібгавет — відбувається; йатг — так само, як; паум — тварини.
Господи, віддані, які до останку присвятили своє життя твоїм лотосовим стопам, бачать твою присутність в образі Параматми у кожній істоті, і тому не розрізняють між різними істотами. Вони ставляться до всіх однаково. Вони ніколи не піддаються гнівові, на відміну від тварин, що не можуть не бачити відмінностей між живими істотами.
ПОЯСНЕННЯ: Коли Верховний Бог-Особа гнівається чи вбиває демона, з матеріального погляду це може здаватися недоброзичливістю, але з духовного погляду це для живої істоти велике благословення, яке обертається джерелом блаженства. Тому чисті віддані не розрізняють між Господнім гнівом і Його благословеннями — ні у власних стосунках з Господом, ні в стосунках Господа з іншими. Відданий ні за яких обставин не вбачає вад у поведінці Господа.