78
дгра махад-дін
прадгна-пурушеварам
брахма дграйамасйа
трайо лок чакампіре
дграм — пристановище; махат-дінм — сукупної матерії, що зветься махат-таттва; прадгна — головного; пуруша-варам — повелителя всіх живих істот; брахма — Верховного Брахмана, Бога-Особу; дграйамасйа — що взяв у серце; трайа — три планетні системи; лок — всі планети; чакампіре — затремтіли.
Коли Дгрува Махараджа таким чином полонив у своєму серці Верховного Бога-Особу, пристановище всієї сукупності створеної матерії і повелителя всіх живих істот, три світи почали тремтіти.
ПОЯСНЕННЯ: У цьому вірші треба звернути особливу увагу на слово брахма. Слово брахман вказує на того, хто не лише більший за всіх і все, але хто також здатний безмежно поширюватися. Як Дгруві Махараджі вдалосі полонити Брахман у своєму серці? На це запитання чудово відповідає Джіва Ґосвамі. Він каже, що Верховний Бог-Особа — це джерело Брахмана, адже Він вміщує в Собі все матеріальне і духовне, і тому немає нічого більшого за Нього. У «Бгаґавад-ґіті» Верховний Бог-Особа теж каже: «Я пристановище Брахмана». Чимало людей, і насамперед філософи-майаваді, вважають Брахман за найбільшу субстанцію, що вічно поширюється, але згідно з цим віршем та іншими ведичними писаннями, як оце «Бгаґавад-ґіта», основа Брахмана — це Верховний Бог-Особа, як основа сонячного світла — це сонячна куля. Тому Шріла Джіва Ґосвамі каже, що джерело всієї величі — це трансцендентна форма Господа, а отже Він Верховний Брахман. Через те, що Верховний Брахман перебував у серці Дгруви Махараджі, Дгрува став важчим за найважче, і тому всі три світи разом з духовним світом стали тремтіти.
Махат-таттва, чи сукупність усієї створеної матерії, — це джерело й останнє пристановище усіх всесвітів та всіх живих істот у цих всесвітах. Але пристановище махат-таттви разом з усіма матеріальними створіннями й духовними істотами — це Брахман. Щодо цього у вірші сказано, що Верховний Брахман, Бог-Особа, є повелитель як прадгани, так і пуруші. Прадганою називають тонку матерію, як оце ефір, а пурушею називають духовні іскри живих істот, що потрапили в рабство цього тонкого матеріального існування. Також ці дві категорії можна назвати пара пракріті й апара пракріті, як це робить «Бгаґавад-ґіта». Крішна володар обох пракріті, і тому Його влада поширюється як на прадгану, так і на пурушу. У ведичних гімнах Верховний Брахман також описано як анта-правіша ст. Це означає, що Верховний Бог-Особа усім керує і в усе проникає. Так само сказано і в «Брахма-самхіті» (5.35): антара-стга-пара-му-чайнтара-стгам — Він входить не лише в кожен всесвіт, але і в кожен атом. У «Бгаґавад-ґіті» (10.42) Крішна теж каже: вішабгйхам іда ктснам. Входячи в усе суще, Верховний Бог-Особа керує всім. Постійно медитуючи на Верховного Бога-Особу і таким чином перебуваючи в тісному зв’язку з Ним, Дгрува Махараджа природно став на один рівень із найбільшою істотою, Брахманом, і тому став тяжчим за найтяжче. Через це весь усесвіт став тремтіти. З цієї історії можна зробити висновок, що особа, яка завжди зосереджується в своєму серці на трансцендентний образ Крішни, своїми звершеннями може легко сповнити подивом весь світ. Як засвідчує «Бгаґавад-ґіта» (6.47), досконалість йоґи полягає саме в цьому: йоґінм апі сарвешм — з усіх йоґів найвищим є бгакті-йоґ, що в своєму серці повсякчасно думає про Крішну і присвячує себе любовному трансцендентному служінню Йому. Звичайні йоґи можуть дивувати своїми чудесними матеріальними можливостями, які називають ашта-сіддгі, вісім йоґічних сил, однак чистий відданий Господа може перевершити ці чудеса такими звершеннями, від яких починає тремтіти весь усесвіт.