TEXTS 12-13

У цих двох віршах Верховний Господь дає можливість сучасному філософові зрозуміти різницю між Верховною й індивідуальною душею. Вислухавши чотири найважливіших вірші з цієї глави Бгаґавад-ґти, Арджуна цілком звільнився від усіх сумнівів і визнав Кшу за Верховного Бога-Особу. Він одразу ж прямо заявив: «Ти — пара брахма, Верховний Бог-Особа». Раніше Кша вже сказав, що Він — творець усього сущого. Будь-який напівбог і кожна людська істота залежні від Нього. Люди і напівбоги внаслідок свого невігластва думають, що вони досконалі та незалежні від Верховного Бога-Особи. Якщо людина віддано служить Кші, то це невідання цілковито розвіюється. Кша вже пояснив це в попередньому вірші. Тепер з Його ласки Арджуна приймає Господа як Верховну Істину, згідно з ведичними приписами. Не треба думати, що Арджуна, як близький друг Кши, лестить Йому, називаючи Господа Верховним Богом-Особою і Абсолютною Істиною. Все, що каже Арджуна в двох даних віршах, підтверджує ведична мудрість. Ведичні приписи запевняють, що Верховного Господа може зрозуміти лише той, хто прийшов до відданого служіння Йому. Ведичні писання підтверджують кожне слово цього вірша.

В Кена Упанішаді сказано, що Верховний Брахман є місцем спочинку всього, і Кша вже пояснив, що все перебуває в Ньому. Муака Упанішада підтверджує, що Верховного Господа, в якому все перебуває, можуть усвідомити лише ті, хто постійно думає про Нього. Такі постійні роздуми про Кшу називають смараам, це один із способів відданого служіння. Тільки у відданому служінні Кші людина може зрозуміти своє становище й звільнитись від матеріального тіла.

У Ведах Верховного Господа визнано найчистішим з чистих. Той, хто розуміє, що Кша — найчистіший з чистих, зможе, вручивши себе Господу, очиститись від усієї гріховної діяльності. Віддавшись Верховному Господеві, можна запобігти будь-якій гріховній діяльності. Те, що Арджуна прийняв Кшу як найчистішого, узгоджується з приписами ведичної літератури. Цю якість Кши підтверджують і великі особистості, найвидатніший з яких — Нрада.

Кша є Верховний Бог-Особа, і людина повинна постійно розмірковувати про Нього і насолоджуватись трансцендентними стосунками з Ним. Він уособлює вище існування. Він — вільний від усіх тілесних потреб, народження і смерті. Таким є твердження не тільки Арджуни, але й усієї ведичної літератури, Пур та історичних переказів. У всій ведичній літературі Кшу описано саме таким чином, і Сам Верховний Господь також каже в четвертій главі: «Я не народжуюсь, але являюсь на цю Землю, щоб встановити релігійні засади». Він — найвище трансцендентне джерело; Він не має причини, бо Сам — причина всіх причин, і все виходить з Нього. Такого досконалого знання можна набути з ласки Верховного Господа.

Це з ласки Кши Арджуна висловлює тут свої почуття. Якщо ми бажаємо зрозуміти Бгаґавад-ґту, ми мусимо погодитись з твердженнями цих двох віршів. Це називається системою парампари, сприйманням знання шляхом учнівської послідовності. Доки людина перебуває поза ланцюгом учнівської послідовності, їй не зрозуміти Бгаґавад-ґту. Цьому не допоможе так звана «академічна» освіта. На жаль, люди, що пишаються такою освітою, всупереч численним свідченням ведичної літератури, настирливо чіпляються за переконання, ніби Кша є звичайною людиною.