TEXT 20

У цьому вірші Кша називає Арджуну Ґукеею, що означає «той, хто переміг темряву сну». Той, хто спить у пітьмі невігластва, не може зрозуміти, як Верховний Господь різними шляхами виявляє Себе в матеріальному й духовному світах і тому таке звернення Кши до Арджуни має велике значення. Арджуна подолав тьму, і Бог-Особа погоджується описати йому Свої різноманітні щедроти.

Спочатку Кша повідомляє Арджуні, що Він, через Свою первинну експансію, стає душею всього космічного проявлення. Перед створенням матеріального світу Верховний Господь у Своїй повновладній експансії приймає форми пуруша-втілень, і від Нього все бере початок. Тому Він є тм, душа махат-таттви, елементів всесвіту. Сукупність матеріальної енерґії не є причина творення, — насправді це Мах-Вішу входить у махат-таттву, всезагальну матеріальну енерґію. Він — її душа. Коли Мах-Вішу входить у вже народжені світи, Він знову проявляє Себе у вигляді Наддуші в кожній окремій істоті. Ми переконуємось на досвіді, що тіло будь-якого живого створіння існує завдяки присутності в ньому духової іскри. Якщо духовна іскра відсутня, то тіло не може розвиватись. Так само й матеріальне проявлення не може розвиватись, доки Верховна Душа, Кша, не ввійде в нього. Як сказано в Субала Упанішаді: практй-ді-сарва-бгӯтнтар-йм сарва-еш ча нрйаа — «Верховний Бог-Особа існує у вигляді Наддуші в усіх проявлених всесвітах».

В рмад-Бгґаватам описано три пуруша-аватри. Їх також описано в Ствата-тантрі: вішос ту трі рӯпі пурушкгйнй атго віду — «в матеріальному світі Верховний Бог-Особа проявляє три Свої специфічні форми: Краодакай Вішу, Ґарбгодакай Вішу і Кшродакай Вішу». Мах-Вішу, або Краодакай Вішну, описано в Брахма-сагіті (5.47): йа крарава- джале бгаджаті сма йога-нідрм — «Верховний Господь, Кша, причина всіх причин, лежить в космічному океані у вигляді Мах- Вішу». Тому Верховний Бог-Особа є початок усесвіту, Він підтримує його проявлення і є завершенням всіх його енерґій.