TEXT 14
тата са вісмайвішо
хша-ром дганажайа
праамйа ірас дева
ктджалір абгшата
тата — потім; са — він; вісмайа-віша — сповнений подиву; хша-ром—з волоссям, яке настовбурчилося від його великого екстазу; дганаджайа—Арджуна; праамйа—пропонуючи шанобливі поклони; ірас—із схиленою головою; девам—Верховному Богу-Особі; кта-аджалі—із складеними руками; абгшата—почав говорити.
Приголомшений і вкрай здивований, із настовбурченим волоссям, Арджуна схилив голову, склав руки і почав молити Верховного Господа.
Як тільки Господь явив Себе таким чином, відносини між Ним і Арджуною негайно змінилися. Досі їхні стосунки ґрунтувались на дружбі, але зараз, після одкровення, Арджуна з великою шанобою кланяється Кші, й склавши руки, молиться Йому. Він складає хвалу всесвітній формі. Відтак дружні почуття Арджуни до Кши змінились на почуття подиву. Великі віддані бачать в Кші вмістилище всіх взаємовідносин. В священних писаннях згадано дванадцять основних форм стосунків, і всі вони є в Кші. Сказано, що Він — океан всіх стосунків між двома живими істотами, між богами, а також між Верховним Господом та Його відданими.
Арджуну опанувало почуття подиву, і він, незважаючи на притаманну йому врівноваженість, розсудливість і скромність, впав в екстатичний стан; склавши молитовно руки, з настовбурченим волоссям, він став кланятись й висловлювати шану Верховному Господеві. Звісно, він не відчував страху, але був вражений дивом, яке явив Господь. Нахлинув подив, він переповнив Арджуну й витіснив дружню любов.