TEXT 52

У сорок восьмому вірші цієї глави розповідається, як Господь Кша, завершивши явлення Своєї всесвітньої форми, повідомив Арджуні, що ніякі благочестиві вчинки, скільки б ми їх не робили, ніякі жертвопринесення й т. ін. не допоможуть побачити цей образ. Але слово су-дурдарам, використане тут, вказує на те, що дворука форма Кши ще більш прихована. Всесвітній образ Кши може побачити людина, різні дії якої, зокрема, покути, вивчення ведичних джерел, філософські роздуми тощо містять хоча б якийсь відтінок відданого служіння. У такому випадку це можливо. Але, виконуючи все це хоча б без щонайменшого відтінку бгакті, людина, як уже було з’ясовано, не може побачити цієї форми. Побачити всесвітній образ річ непроста, але Кшу в Його дворукій формі побачити ще важче, навіть для таких напівбогів як Брахм й Господь іва. Вони бажають бачити Його, і рмад-Бгґаватам підтверджує, — коли стало відомо, що Кша перебуває в утробі Своєї матері Девак, всі напівбоги зійшли з небес подивитись на це диво, Кшу, і славили Його в прекрасних молитвах, хоча на той час Він був прихований від них. Вони повинні були зачекати, перш ніж змогли побачити Його. Лише нерозумний може вважати Його звичайною людиною, насміхатися з Нього і вшановувати не Його, а безособове «щось» у Ньому, але все це є позбавлені глузду розумування. Насправді ж, навіть такі напівбоги, як Брахм і іва прагнуть бачити Кшу в Його дворукій формі.

Бгаґавад-ґт (9.11) також підтверджує: аваджнанті м мӯг мнуш танум ріта — «Він невидимий для нерозумних людей, які насміхаються з Нього». Тіло Кши, як свідчить Брахма- сагіта і як твердить Він Сам у Бгаґавад-ґті, повністю духовне і сповнене блаженства та вічності. Його тіло цілком відмінне від матеріального тіла. Але для декого з тих, хто пізнає Кшу, читаючи Бгаґавад-ґту й подібні ведичні писання, Кша лишається загадковим. Ті, кого скеровують матеріалістичні уявлення, вважають Кшу за велику історичну особу й видатного філософа, проте, за звичайну людину, яка, попри свою могутність, була змушена отримати матеріальне тіло. Вони вважають, що Абсолютна Істина безособистісна, і тому думають, що з Його імперсонального аспекту виникла ця особистісна форма, що прив’язана до матеріальної природи. Таким є матеріалістичне уявлення про Верховного Господа. Ще один висновок стосовно Його природи роблять на основі розумувань ті, хто прагне знань; вони також думають про Кшу, але вважають Його менш важливим, ніж всесвітню форму Всевишнього. Отже, дехто вважає, ніби всесвітня форма Кши, яку було явлено Арджуні, стоїть вище від Його особистісної форми. На їх думку, особистісна форма Всевишнього — це щось уявне. Вони вважають, що в остаточному підсумку Абсолютна Істина не є особою. Але в четвертій главі Бгаґавад-ґти описано трансцендентний спосіб пізнання — слухати про Кшу з авторитетних джерел. Таким є справжній ведичний метод, і якщо хтось справді дотримується цієї ведичної традиції і слухає з уст авторитетів про Кшу, то, завдяки багаторазовому слуханню, Кша стає дуже дорогим для нього. Як про це вже не раз згадувалось, Кшу приховує Його потенція, яку називають йоґа-мй. Не кожний може Його бачити, не всякому Він являє Себе. Лише той може бачити Його, кому Кша відкривається Сам. Це підтверджується у ведичній літературі. Насправді тільки віддана душа може осягти Абсолютну Істину. Трансценденталіст, котрий постійно перебуває в свідомості Кши й віддано служить Господу, може відкрити в собі духовне бачення і в одкровенні побачити Кшу. Таке одкровення недоступне навіть напівбогам. Навіть їм важко осягти Кшу, і духовно високорозвинені напівбоги завжди сподіваються побачити Кшу в Його дворукій формі. Висновок з усього сказаного можна зробити такий: якщо всесвітню форму Кши надзвичайно важко побачити, бо вона не відкривається всім і кожному, то ще важче побачити Його особистісну форму ймасундари.