TEXT 18

У цьому вірші дуже виразно змальовано результати діяльності, виконуваної в трьох ґуах природи. Існує вища планетна система, яка складається з райських планет, де мешкають високорозвинуті живі істоти. Відповідно до ступеня розвитку ґуи благочестя жива істота може потрапити на різноманітні планети цієї системи. Найвищою планетою є Сатйалока, або Брахмалока, де мешкає головна особистість нашого всесвіту — Господь Брахм. Ми вже бачили, як важко нам уявити собі дивовижні умови життя на Брахмалоці, але найвища форма існування — в ґуі благочестя — може перенести нас туди.

Ґуа пристрасті змішується з іншими ґуами. Він перебуває посередині, між ґуами благочестя й невігластва. Людина не завжди якісно однорідна; навіть якщо на неї впливає винятково ґуа пристрасті, вона просто залишатиметься на Землі у вигляді царя або ж багатія. Втім, вона може підти і вниз, тому що на неї впливає певна суміш ґу. Люди Землі, знаходячись під впливом ґу пристрасті й невігластва, не зможуть силоміць, за допомогою механізмів, наблизитись до вищих планет. Крім того, може трапитись так, що, перебуваючи під впливом ґуи пристрасті, в наступному житті людина може збожеволіти.

Найнижчу ґуу, ґуу невігластва, названо тут огидною. Наслідки розвитку невігластва дуже й дуже небезпечні. Невігластво — нижча якість матеріальної природи. Нижче людського рівня існують вісім мільйонів видів життя: птахи, звірі, плазуни, дерева тощо; і відповідно до рівня свого невігластва, людина опускається до таких жахливих умов існування. Тут дуже важливим є слово тмас. Воно стосується тих, хто постійно перебуває в невігластві, не підіймаючись до більш високої ґуи. Їхнє майбутнє дуже сумне.

Але навіть для людей у ґуі пристрасті й невігластва є можливість піднятись до ґуи благочестя, й можливість ця — свідомість Кши. Той же, хто не використовує такої сприятливої можливості, безумовно залишатиметься в нижчих ґуах.