TEXT 6

Тут змальовано духовний світ, обитель Верховного Бога-Особи, Кши, що відома як Кшалока, або Ґолока Вндвана. В духовному небі нема потреби в світлі сонця чи місяця, вогню чи електрики, тому що всі планети — самосвітні. В цьому всесвіті лише одна планета, Сонце, — самосвітна, але в духовному небі всі планети освітлюють себе самі. Променисте сяйво всіх цих планет (званих Ваікугами) утворює небо, що яскраво сяє і котре називають брахмаджйоті. Насправді ж джерелом усього сяяння є планета Кши, Ґолока Вндвана. Невелика частина того променистого сяєва покрита махат-таттвою і містить у собі матеріальний світ. Іншу, більшу частину того осяйного неба наповнюють духовні планети, що відомі як Ваікуги. Вища серед тих планет — Ґолока Вндвана.

Доки жива істота перебуває в цім темнім матеріальнім світі, вона живе обумовленим життям, але, як тільки вона досягає духовного неба, прорубуючись крізь оманне, спотворене дерево матеріального світу, вона звільнюється. Тоді їй більше не загрожує повернення назад. За свого обумовленого життя жива істота вважає себе господарем матеріального світу, але в звільненому стані вона входить в духовне царство і возз’єднується з Верховним Володарем, із Всевишнім Господом. Там вона насолоджується вічним блаженством, вічним життям і цілковитим знанням.

Такі відомості повинні надихати людину. Вона повинна прагнути вибратись із оманного відображення реальності, перейти у вічний світ, і тому, хто надто прив’язаний до матеріального світу, дуже важко подолати таку прив’язаність, але якщо він звернеться до свідомості Кши, то отримає можливість поступово стати незалежним від цього світу. Треба спілкуватись з відданими Кши, з тими, хто перебуває в свідомості Кши. Потрібно знайти товариство людей, що присвятили себе свідомості Кши, і навчитись віддано служити Господеві. Лише таким чином людина зможе порвати свої зв’язки з матеріальним світом. Неможливо стати незалежним від зваб матеріального світу, просто убравшись в одяг шафранового кольору. Треба розвинути в собі схильність до відданого служіння Господеві. Тому слід серйозно усвідомити, що віддане служіння, яким його описано в дванадцятій главі, є єдиний шлях, яким можна вибратись з лабіринту оманного відображення справжнього дерева. В чотирнадцятій главі змальовано різні шляхи, якими матеріальна природа опоганює живу істоту. Лише віддане служіння названо там чистим і трансцендентним.

Тут дуже велике значення мають слова парама мама. Справді, кожний куток і засторонок усесвіту є власність Верховного Господа, але духовний світ — парама, тобто сповнений шести надзвичайних достоїнств. Кага Упанішада (2.2.15) також підтверджує, що духовний світ не потребує світла сонця, місяця чи зірок (на татра сӯрйо бгті на чандра-тракам), тому що все духовне небо освітлює внутрішня потенція Верховного Господа. Лише вручивши себе Господу можна досягти цієї вищої обителі, й ніяк інакше.