TEXT 46
йвн артга удапне
сарвата самплутодаке
твн сарвешу ведешу
брхмаасйа віджната
йвн—усе це; артга—призначення; уда-пне—у криниці; сарвата—з усякого погляду; самплута-удаке—у великій водоймі; твн—подібним чином; сарвешу—у всьому; ведешу—у ведичній літературі; брхмаасйа—людини, яка знає Вищого Брахмана; віджната—той, хто має довершене знання.
Усі потреби, яким служить маленька водойма, можна вдовольнити загалом, користуючись великим водосховищем. Подібним чином призначення всіх Вед відкривається тому, хто знає їхню кінцеву мету.
Ритуали та жертвопринесення, які згадано у ведичній літературі в розділі під назвою карма-ка, призначені не те, щоб у людях поступово з’являвся смак до самоусвідомлення. Саму ж мету самоусвідомлення ясно визначено в п’ятнадцятій главі Бгаґавад-ґти (15.15): Веди вивчають для того, щоб пізнати Господа Кшу, першопричину всього. Таким чином, самоусвідомлення означає пізнати Кшу і свої вічні стосунки з Ним. Про взаємини живих істот з Кшою також згадано в п’ятнадцятій главі Бгаґавад-ґти (15.7). Живі істоти — це невід’ємні частки Кши і поновлення свідомості Кши індивідуальними живими істотами є вища стадія досконалого ведичного знання. рмад-Бгґаватам (3.33.7) підтверджує це положення:
ахо бата ва-пачо ’то ґарйн
йадж-джіхвґре вартате нма тубгйам
тепус тапас те джухуву саснур рй
брахмнӯчур нма ґанті йе те
«О мій Господь! Кожний, хто оспівує Твоє святе ім’я, навіть якщо він народився в родині ницого чали (собакоїда), перебуває на вищому рівні самоусвідомлення. Мабуть, в минулому така людина проходила через численні різновиди тапасйі, приносила різноманітні жертви згідно з ведичними обрядами, омивалась у всіх місцях прощ і досконало вивчила ведичну літературу. Таку людину вважають найкращою серед рйан».
Отже, треба мати зрілий розум, щоб збагнути істинне призначення Вед, а не сліпо дотримуватись обрядів, бажаючи піднятись на райські планети, щоб зазнати там вищих чуттєвих насолод. У наш час пересічна людина не спроможна додержуватись всіх приписів і правил ведичних обрядів, як не здатна вона й досконало вивчити Веднту й усі Упанішади. Здійснення приписів Вед вимагає багато часу, енерґії, знання й засобів і це навряд чи можливо за нашого часу. Однак, вищої мети ведичної культури можна досягти, якщо просто оспівувати святе ім’я Господа, як учив Господь Чаітанйа, спаситель усіх падших душ. Коли великий знавець ведичної літератури Пракнанда Сарасват запитав Господа Чаітанйу, чому Він скандує святе ім’я Бога, немов якийсь сентименталіст, замість вивчати філософію Веднти, Господь відповів, що Його духовний учитель вважав Його великим дурнем і тому звелів Йому просто співати святе ім’я Господа Кши. Він зробив так, як Йому було вказано, і впав в екстаз, немов безумець. У Калі-йуґу більшість людей кволі на розум і не мають достатньої освіти, щоб зрозуміти філософію Веднти. Смиренно оспівуючи святе Господнє ім’я, можна досягнути вищої мети Веднти. Веднта — це останнє слово ведичної мудрості, і її автором і знавцем є Господь Кша. Досконалий веднтист — це велика душа, яка насолоджується оспівуванням святого імені Господа. В цьому полягає вища мета всього ведичного містицизму.