TEXT 14
на карттва на кармі
локасйа сджаті прабгу
на карма-пгала-сайоґа
свабгвас ту правартате
на—ніколи; карттвам—власності; на—не; кармі—діяльності; локасйа—людей; сджаті—створює; прабгу—господар міста-тіла; на—не; карма-пгала—з наслідками дій; сайоґам—зв’язок; свабгва—ґуи матеріальної природи; ту—але; правартате—діють.
Втілений дух, господар міста-тіла, не чинить дій, не спонукає людей діяти і не створює наслідків дій. Усе це розігрують ґуи матеріальної природи.
Як буде з’ясовано в сьомій главі, жива істота — це одна з енерґій Верховного Господа, і ця енерґія, або природа, відрізняється від матерії, яка є іншою, нижчою природою Господа. Якимось чином з давніх-давен вища природа (жива істота), перебуває у зв’язку з матеріальною природою. Це тимчасове тіло, або матеріальне житло, яке вона одержує, є причиною різноманітної діяльності й її наслідків. Пробуваючи в такому обумовленому стані, жива істота страждає від наслідків діяльності тіла, ототожнюючи себе, в своєму неуцтві, з ним. Саме незнання, яке з давніх-давен оповило живу істоту, є причиною тілесних мук та страждань. Але, відмежувавшись від тілесної діяльності, жива істота одразу ж звільнюється також від її наслідків. Поки жива істота перебуває в місті-тілі, їй здається, що вона його господар, хоча насправді вона ані володіє тілом, ані керує його діями та їхніми зворотніми наслідками. Вона просто пливе у відкритому океані матеріального світу і бореться за існування. Океанські хвилі шпурляють її, і вона не владна над ними. Найкраще рішення — вибратись з океану за допомогою трансцендентної свідомості Кши. Лише це врятує її від будь-якого сум’яття.