TEXTS 20-23

Практикуючи йоґу, людина поступово збувається матеріальних уявлень. Це — найважливіший принцип йоґи. Після того людина входить в стан трансу, або самдгі, і це означає, що вона за допомогою трансцендентного розуму та інтелекту усвідомила Наддушу, чітко відрізняючи себе від Верховної душі. Методику йоґи в більшій або меншій мірі засновано на засадах системи Патаджалі. Деякі неавторитетні коментатори намагаються ототожнити індивідуальну душу з Наддушею, а моністи вважають, що це і є звільнення, але вони не розуміють істинної мети системи йоґи Патаджалі. В системі Патаджалі визнано трансцендентну насолоду, але моністи не визнають її, остерігаючись підставити під сумнів теорію єдності. Моністи не визнають різниці між знанням і тим, хто пізнає, але в даному вірші прийнято трансцендентну насолоду, якої дізнають за допомогою трансцендентних чуттів. І Патаджалі Муні, знаменитий тлумач системи йоґи, підтримує такий погляд. Великий мудрець каже в своїх Йоґа-сӯтрах (4.34): пурушртга-ӯнйн ґун пратіпрасава каівалйа сварӯпа-пратішг в чіті-актір іті.

Ця чіті-акті, або внутрішня потенція, — трансцендентна. Пурушртга означає матеріально спрямовану релігійність, економічний розвиток, чуттєве задоволення і, зрештою, прагнення злитись із Всевишнім. Таку «єдність із Всевишнім» моністи називають каівалйам. Але, згідно з Патаджалі, каівалйам — це внутрішня, або трансцендентна потенція, за допомогою якої жива істота усвідомлює своє одвічне природне становище. Господь Чаітанйа називає такий стан чето-дарпаа-мрджанам, очищенням забрудненого свічада розуму. Це «очищення» насправді і є звільнення, або бгава- мах-двґні-нірвпаам. Теорія нірви — як підготовчої стадії — також не суперечить цьому принципові. В Бгґаватам (2.10.6) це називано сварӯпеа вйавастгіті. У даному вірші Бгаґавад-ґт також підтримує таке положення.

Після нірви, тобто припинення матеріальної діяльності, проявляється діяльність духовна, або віддане служіння Господу, тобто свідомість Кши. В Бгґаватам пояснюється, що сварӯпеа вйавастгіті означає «істинне життя живої істоти». Мй, або ілюзія, — це опоганений матеріальною заразою стан духовного життя. Звільнення від такої матеріальної інфекції не означає руйнування одвічного первинного становища живої істоти. Патаджалі також визнає це, кажучи: каівалйа сварӯпа-пратішг в чіті-актір іті. Ця чіті-акті, або трансцендентна насолода і є справжнє життя. Це також підтверджено у Веднта-сӯтрі (1.1.12): нанда-майо ’бгйст. Природна трансцендентна насолода є кінцевою метою йоґи і її легко досягнути за допомогою відданого служіння Господеві, бгакті-йоґи. Бгакті-йоґу виразно описано в сьомій главі Бгаґавад-ґти.

Як з’ясовано в даній главі, в системі йоґи є два різновиди самдгі, які називають сампраджта-самдгі і асампраджта-самдгі. Коли людина шляхом різних філософських досліджень досягає трансцендентного стану, кажуть, що вона досягла сампраджата- самдгі. Але стан асампраджта-самдгі не має нічого спільного із світськими насолодами, тому що людина стає трансцендентною до будь-якого щастя матеріально-чуттєвого походження. І, досягши такого трансцендентного стану, йоґ стає непохитним. Йоґ не знатиме успіху, якщо не перебуватиме в такому стані. Нинішні так звані «заняття йоґою», що включають в себе різні почуттєві втіхи, — досить сумнівні. Йоґ, який захоплюється сексом і наркотиками — це посміховисько. Навіть становище йоґів, яких приваблюють сіддги (різного роду досконалості) на шляху йоґи, не вельми гарне. Якщо йоґів приваблюють супровідні ефекти йоґи, то вони не зможуть досягнути ступеня досконалості, як це стверджується у даному вірші. Тому «йоґи», які роблять виставу з гімнастичних трюків або сіддг, повинні знати, що таким шляхом вони втрачають мету йоґи.

Найкращим способом йоґи для цієї епохи є свідомість Кши, і на цьому шляху зовсім мало перешкод. Людина в свідомості Кши черпає стільки блаженства в своїх повсякденних заняттях, що не прагне ніякого іншого щастя. Існує чимало перешкод, особливо в нашому віці лицемірства, для занять хага-йоґою, дгйна-йоґою або джна-йогою, але у здійсненні карма-йоґи й бгакті-йоґи таких проблем немає.

Доки існує матеріальне тіло, людині доводиться йти назустріч його потребам: їсти, спати, захищатись й паруватись. Однак той, хто перебуває в стані чистої бгакті-йоґи, або в свідомості Кши, задовольняючи потреби свого тіла, не збуджує почуттів. Він просто задовольняє свої найнеобхідніші потреби, здобуваючи, так би мовити, найбільшу вигоду з невдалої угоди, і насолоджується трансцендентним щастям в свідомості Кши. Він спокійно сприймає будь- які випадкові події, такі, наприклад, як аварія, хвороба, злидні й навіть смерть найкревнішого родича, але він завжди готовий виконувати свої обов’язки в свідомості Кши, або бгакті-йозі. Нещасні випадки ніколи не відхиляють його од виконання свого обов’язку. В Бгаґавад-ґті (2.14) сказано: ґампйіно ’нітйс тс тітікшасва бграта. Він терпляче зносить всі такі непередбачені події, бо знає, що вони приходять і відходять й не впливають на виконання його обов’язків. Таким шляхом він досягає найвищої досконалості йоґи.