TEXT 22

Тут ясно сказано, що обитель Кши, Верховної Особи, — це верховна мета, місце вищого призначення, звідки нема необхідності вертатись в матеріальний світ. Брахма-сагіт описує цю верховну обитель як нанда-чінмайа-раса, місце, де все сповнене духовного блаженства. Там немає нічого матеріального — все розмаїття, що проявлене там, духовне і блаженне за своїми якостями. Це духовне розмаїття поширюється скрізь як духовна експансія Самого Верховного Бога, — все проявляється там виключно за допомогою духовної енерґії, про що пояснювалося в сьомій главі. Що стосується цього матеріального світу, то, хоча Господь і перебуває завжди в Своїй верховній обителі, Він проникає всюди у вигляді Своєї матеріальної енерґії. Таким чином, через посередництво Своїх духовних та матеріальних енерґій Він присутній скрізь як у матеріальному, так і в духовному всесвітах. Йасйнта-стгні означає, що в Ньому, в Його духовній або матеріальній енерґіях, все знаходить опору. Господь за допомогою цих двох енерґій проникає в усе.

Увійти до верховної обителі Кши або на одну з безлічі планет Ваікуг можна лише через бгакті, віддане служіння, на що тут ясно вказує слово бгактй. Ніяким іншим шляхом не можна досягнути тієї верховної обителі. Веди (Ґопла-тпан Упанішада 1.21) також описують Верховного Бога-Особу та Його верховну обитель. Еко ва сарва-ґа кша. «В цій обителі є лише один Верховний Бог-Особа, ім’я якому — Кша». Він є верховне милосердне Божество, і хоча Він — один, Він поширює Себе в мільйонах й мільйонах повновладних експансій. Веди порівнюють Господа з деревом, яке, хоча й лишається нерухомим, розпросторює гілля з численними різноманітними плодами, квітами й мінливою листвою. Повновладні експансії Господа, які правлять Ваікуга планетами, мають по чотири руки, й відомі під різними іменами: Пурушоттама, Трівікрама, Кеава, Мдгава, Аніруддга, Хшкеа, Сакаршаа, Прадйумна, рдгара, Всудева, Дмодара, Джанрдана, Нрйаа, Вмана, Падманбга тощо.

Брахма-сагіт (5.37) також підтверджує, що, хоча Господь завжди перебуває на Ґолоці Вндавна, Своїй верховній обителі, Він всюдисущий, і тому все йде своєю чередою в повній злагоді (ґолока ева нівасатй акгілтма-бгӯта). Як стверджується в Ведах (ветватара Упанішада 6.8), парсйа актір вівідгаіва рӯйате / свбгвік джна-бала-крій ча — «Його енерґії настільки обширні, що вони невпинно й бездоганно керують усім, що відбувається в космічному проявленні, хоча Сам Господь перебуває далеко-далеко в Своїй обителі».