TEXT 21
те та бгуктв сварґа-лока віла
кше пуйе мартйа-лока віанті
ева трай-дгармам анупрапанн
ґатґата кма-кма лабганте
те—вони; там—тим; бгуктв—насолоджуючись; сварґа-локам— небом; вілам—дуже великим; кше—вичерпавши; пуйе—наслідки своєї благочестивої діяльності; мартйа-локам—на Землю, де панує смерть; віанті—падають; евам—таким чином; трай— трьох Вед; дгармам—доктрини; анупрапанн—послідовники; ґата-ґатам—смерть і народження; кма-км—бажаючи почуттєвих насолод; лабганте—досягають.
Коли вони таким чином вдовольняться небесними почуттєвими втіхами і вичерпають результати своєї побожної діяльності, вони знову повертаються на цю тлінну планету. Отже, ті, що шукають почуттєвої насолоди, суворо дотримуючись засад трьох Вед, досягають лише повторюваних народження й смерті.
Той, хто піднявся на вищі планетні системи, насолоджується тривалішим життям і кращими умовами для почуттєвих втіх. Але йому не дозволено залишатись там назавжди. Він знову повертається на землю, вичерпавши запас насолод, відміряних йому за його побожну діяльність. Той, хто не досяг досконалого знання, як сказано у Веднта-сӯтрі (джанмдй асйа йата), або, іншими словами, той, хто не може зрозуміти Кшу, причину всіх причин, і неправильно уявляє собі кінцеву мету життя, — мусить у заведеному порядку то підійматися на вищі планетні системи, то знову падати вниз, мовби сидячи на «чортовому колесі», яке то підіймає його догори, то опускає. Таким чином, замість того, щоб підійматись у духовний світ, звідки неможливо зазнати падіння, жива істота просто обертається в колі народження і смерті, то на вищих, то на нижчих планетних системах. Чи не краще поставити собі за мету досягти духовного світу, щоб насолоджуватись там вічним життям, сповненим блаженства і знання й ніколи не повертатись до цього злиденного матеріального існування!