ГЛАВА СІМНАДЦЯТА

ВІРШ 1: Сута Ґосвамі сказав: Порівнявшись із тим місцем, Махараджа Парікшіт побачив, як ниций шудра, перебраний за царя, бив києм корову й бика, так, ніби вони не мали господаря.

ВІРШ 2: Бик був білий, як білий лотос. Від страху перед шудрою, що бив його, бик, стоявши на одній нозі, трусився і випускав сечу.

ВІРШ 3: Корову, хоча вона дає всім тільки добро, забезпечуючи основу релігії, змусили страждати й відібрали в неї теля. Шудра бив нещасну знесилену корову по ногах, а вона тільки плакала. Їй дуже хотілося хоч трохи поїсти трави в полі.

ВІРШ 4: Махараджа Парікшіт, що був озброєний добрим луком та стрілами і сидів на кованій золотом колісниці, заговорив до нього [шудри] громовим голосом.

ВІРШ 5: Гей, хто ти такий? Як оце ти, людина начебто сильна, насмілився піднести руку на безпомічних, що перебувають під моїм захистом! Ти вбрався так, наче ти найдоброчесніший серед людей, цар, але дії твої суперечать правилам двічінароджених кшатрій.

ВІРШ 6: Гей, негіднику! Невже ти вирішив, що нині, як Господь Крішна й Арджуна, володар лука Ґандіва, пішли з-перед наших очей, ти можеш зухвало бити неповинну корову? Ти б’єш на відлюдді невинних, а тому ти злочинець і заслуговуєш смерти.

ВІРШ 7: Сказавши це, він [Махараджа Парікшіт] звернувся до бика: Хто ти? Чи ти насправді бик, білий, як білий лотос, чи ти якийсь півбог? Три твої ноги перебиті, ти тримаєшся лише на одній. Мені видається, що ти    —    півбог, який прийняв подобу нещасного бика, щоб засмутити нас.

ВІРШ 8: Це вперше мені випадає бачити в царстві, яке надійно захищають руки царів роду Куру, істоту, яка страждає і в якої в очах стоять сльози. Досі на Землі не було жодного, хто плакав би через недбальство царя.

ВІРШ 9: Любий сину Сурабгі, відкинь смуток. Тобі нема чого боятися цього ницого шудри. І тобі, матінко корово, доки я живий, правлю державою й тримаю в покорі всіх лихих істот, теж нема чого плакати. У тебе все буде гаразд.

ВІРШІ 10-11: О доброчесна істото, коли негідники тримають в страхові всі живі істоти, що живуть у царстві, добре ім’я царя гине, тривалість його життя поменшується, і йому вже не мати доброго наступного народження. Безперечно, найперший обов’язок царя    —   покласти край стражданням тих, хто страждає. Тож я мушу вбити цього найницішого чоловіка, бо він чинить насильство над іншими живими істотами.

ВІРШ 12: Він [Махараджа Парікшіт] знов і знов розпитувався в бика: Сину Сурабгі, скажи, хто перебив три твої ноги? У державі царів, покірних законам Верховного Бога-Особи, Крішни, немає нещасних, як оце ти.

ВІРШ 13: Любий биче, ти безгрішний і бездоганно правдивий, і тому я бажаю тобі самого добра. Будь-ласка, скажи мені, хто цей негідник, що знівечив тебе і тим заплямував добре ім’я синів Прітги?

ВІРШ 14: Той, хто примушує страждати невинні живі істоти, повинен тремтіти, бо від моєї кари йому не сховатись. Той, хто приборкує безчесних негідників, тим самим робить добро безгрішним.

ВІРШ 15: Я сам знищу зухвалого кривдника, що мучить невинних, хай він буде хоч небожитель в розкішному обладунку.

ВІРШ 16: Найвищий обов’язок царя й правителя    —    у всьому захищати тих, хто живе за законом, і карати тих, хто за нормальних обставин і без нагальної потреби йде проти наказів священних писань.

ВІРШ 17: Бик, уособлення релігії, сказав: Твої слова гідні представника роду Пандав. Добрі якості Пандав, відданих Господеві, підкорили Самого Господа Крішну, Бога-Особу, і Він навіть узявся бути їхнім посланцем.

ВІРШ 18: О найбільший з людей! Нам важко вказати на конкретного негідника, котрий є причиною наших страждань, тому що ми спантеличені різними суперечливими думками філософів-теоретиків.

ВІРШ 19: Деякі філософи взагалі відкидають двоїстість і проголошують, що особа сама відповідальна за свої щастя і нещастя. Інші кажуть, що відповідальність за все лежить на надприродних силах. Ще інші твердять, що причина всього    —     в діяльності як такій, а грубі матеріалісти обстоюють, що першопричиною всього є природа.

ВІРШ 20: Є також мислителі, котрі вважають, ніби істинної причини страждань не вийде ні з’ясувати за допомогою логіки, ні уявити, ні визначити словами. О мудрецю серед царів, розсуди все сам, покладаючись на власний інтелект.

ВІРШ 21: Сута Ґосвамі сказав: О найліпші серед брахман! Слова уособлення релігії повністю задовольнили Махараджу Парікшіта, і він, не вагаючись, дав безпомильну відповідь.

ВІРШ 22: Цар промовив: О істота, що ховається під подобою бика! Тобі відома істина релігії, а твої слова спираються на принцип, за яким те саме, що чекає на порушника релігійних заповідей, чекає й на того, хто звинувачує злочинця. Ти    —     не хто інший, як саме уособлення релігії.

ВІРШ 23: З усього цього знати, що енерґії Господа незбагненні. Ні роздуми, ні вправне володіння словом не допоможе достеменно описати їх.

ВІРШ 24: За епохи Сат’ї [правдивости] ти міцно стояв на чотирьох ногах, що ними є чотири засади    —    аскетизм, чистота, милосердя й правдивість. Але нині, я бачу, три твої ноги перебито: скрізь панує безбожність, що виявляється як гординя, хтивість до жінок та вживання дурманних засобів.

ВІРШ 25: Тепер у тебе лишилася тільки одна нога    —    правдивість, і ти якось тримаєшся на ній. Але уособлення чвар [Калі], що черпає сили в облуді, старається зламати і цю ногу.

ВІРШ 26: Бог-Особа та інші особистості безперечно поменшили тягар Землі. Коли Господь був на Землі як утілення, завдяки всесприятливим слідам Його стіп все було якнайліпше.

ВІРШ 27: Нині, коли Бог-Особа покинув доброчесну Землю, вона, нещасна, оплакує своє майбутнє, бо тепер нею правлять і визискують її задля власної насолоди люди з нижчих верств, що видають себе за правителів.

ВІРШ 28: Так втішивши уособлення релігії та Землю, Махараджа Парікшіт, що здатний один битися з тисячею ворогів, витяг свій гострий меч, щоб убити уособленого Калі, причину безбожности.

ВІРШ 29: Коли уособлений Калі побачив, що цар замірився його вбити, він негайно скинув царські шати і від страху повністю віддався на його ласку, схиливши перед царем голову.

ВІРШ 30: Махараджа Парікшіт, гідний стати притулком впокорених і достойний слави у віках, не вбив жалюгідного, ницого Калі, що впокорився йому, а зі своєї ласки до нещасних співчутливо усміхнувся.

ВІРШ 31: Далі цар сказав: Ми успадкували славу Арджуни, а отож тобі, раз ти здався на нашу ласку, молитовно склавши руки, нема чого боятися за своє життя. Однак лишатися в моєму царстві я тобі не дозволю, бо ти поплічник безбожництва.

ВІРШ 32: Якщо дозволити уособленому Калі діяти як боголюдині, чи правителю, то скрізь безперечно , розцвітатиме безбожність, з’являться жадність , обман , злодійство , грубість , зрада, нещастя, шахрайство, чвари і гординя.

ВІРШ 33: Тому, поплічнику безбожности, ти не гідний лишатися там, де досвідчені священики, не відступаючи від засад правдивости та релігії, відправляють жертвопринесення, щоб задовольнити Верховного Бога-Особу.

ВІРШ 34: У всіх жертовних обрядах вшановують тільки Верховного Господа, Бога-Особу, навіть коли обряд відправляють на честь когось із півбогів, тому що Господь    —    Наддуша кожного і, наче повітря, перебуває всередині і зовні всього. Тож дарувати благо тому, хто відправляє жертвопринесення, на силі тільки Верховний Господь.

ВІРШ 35: Шрі Сута Ґосвамі сказав: Почувши наказ Махараджі Парікшіта, уособлений Калі затремтів від страху. Дивлячись на царя, що, готовий вбити його, стояв перед ним, наче сам Ямараджа, Калі звернувся до нього з такими словами.

ВІРШ 36: Ваша величність! Хоч би де я поселився з вашого наказу, я скрізь бачитиму вас з луком і стрілами.

ВІРШ 37: Тому молю тебе, о проводарю захисників релігії, визначити мені якесь певне місце, щоб я жив там постійно, чуючи себе в безпеці під вашою владою.

ВІРШ 38: Сута Ґосвамі сказав: Вислухавши благання уособленого Калі, Махараджа Парікшіт дав йому дозвіл жити там, де грають в азартні ігри, п’ють вино, де процвітає розпуста і де вбивають тварин.

ВІРШ 39: Уособлений Калі попрохав дати йому ще щось, і на його бажання цар дав йому дозвіл жити там, де є золото, бо де золото, там обман, сп’яніння, хіть, заздрість та ворожість.

ВІРШ 40: Отож, згідно з вказівками від Махараджі Парікшіта, сина Уттари, уособлений Калі отримав дозвіл жити в тих п’яти місцях.

ВІРШ 41: Тому кожен, хто бажає собі добра, і насамперед царі, релігійні люди, проводарі суспільства, брахмани та санн’ясі повинні завжди триматися осторонь вищезгаданих засад безбожности.

ВІРШ 42: Далі цар відновив втрачені ноги уособленої релігії і сприятливими заходами значною мірою поліпшив становище Землі.

ВІРШІ 43-44: Відтак імператор Махараджа Парікшіт , найщасливіший між людьми, якому Махараджа Юдгіштгіра, забажавши відійти зречеником до лісу, доручив царство Хастінапури, чудово править світом у славетних традиціях царів роду Куру.

ВІРШ 45: Махараджа Парікшіт, син Абгіман’ю, настільки досвідчений, що завдяки його вмілому врядуванню та заступництву ви отримали змогу відправляти це жертвопринесення.