40
дгтар йад асмін бгава іа джівс
тпа-трайебгіхат на арма
тман лабганте бгаґавас тавґгрі-
ччгй са-відйм ата райема
дгта — о батько; йат — тому що; асмін — в цьому; бгаве — матеріальному світі; іа — Господи; джів — живі істоти; тпа — нещастями; трайеа — трьома; абгіхат — завжди стурбовані; на — ніколи; арма — у щасті; тман — «я»; лабганте — досягають; бгаґаван — Боже-Особо; тава — Твої; аґгрі-чгйм — тінь Твоїх стіп; са-відйм — сповнених знання; ата — здобуваємо; райема — притулок.
Батько, Господи, Боже-Особо, живі істоти в матеріальному світі ніколи не знають щастя, тонучи в троїстих стражданнях. Тому вони шукають притулку в затінку Твоїх сповнених знання лотосових стіп, і ми також віддаємося під їхніх притулок.
ПОЯСНЕННЯ: Шлях відданого служіння не є ні сентиментальністю, ні матеріальною діяльністю. Це шлях істини, яким жива істота може прийти до трансцендентного щастя свободи від троїстих матеріальних страждань: страждань, які постають від тіла й розуму, від інших живих істоти і від стихійних лих. Всі, кого зумовлює матеріальне буття, — чи це тварина, чи це людина, чи півбог, чи птах, — змушені зазнавати страждань адг’ятміка (тілесних чи психічних), адгібаутіка (через інших істот) та адгідайвіка (через труднощі, яких завдають надприродні сили). Все щастя таких істот зводиться до тяжкої боротьби за полегшення злигоднів зумовленого життя. Але порятунок від цього один — віддатися під захист лотосових стіп Верховного Бога-Особи.
Безперечно, цілком справедливе також твердження про те, що без істинного знання неможливо звільнитися від матеріальних страждань. Однак лотосові стопи Господа сповнені трансцендентного знання, тому їхній захист задовольняє і цю потребу. Ми вже обговорювали це в Першій пісні (1.2.7):
всудеве бгаґаваті
бгакті-йоґа прайоджіта
джанайатй у ваірґйа
джна ча йад ахаітукам
Людина, яка виконує віддане служіння Всудеві, Богові-Особі, не залишається без досконалого знання. Господь Сам проганяє з серця відданого темряву незнання. Він підтверджує це в «Бгаґавад-ґіті» (10.10):
теш сатата-йуктн
бгаджат пріті-пӯрвакам
дадмі буддгі-йоґа та
йена мм упайнті те
Умоглядне філософствування не може врятувати від троїстих страждань матеріального існування. Здобувати тільки знання, не віддаючись Господу, — це просто марнування дорогоцінного часу.