11
со ’нта аріре ’рпіта-бгӯта-сӯкшма
клтмік актім удірайа
увса тасмін саліле паде све
йатгнало друі руддга-вірйа
са — Верховний Господь; анта — всередині; аріре — в трансцендентному тілі; арпіта — утримувані; бгӯта — матеріальні елементи; сӯкшма — тонкі; кла-тмікм — форма часу; актім — енерґія; удірайа — що оживляє; увса — мешкав; тасмін — там; саліле — у воді; паде — в місці; све — Своєму; йатг — як; анала — вогонь; друі — в дровах; руддга-вірйа — прихована сила.
Як у дровах криється енерґія вогню, так Господь спочивав у водах всесвітньої заглади, зануривши в Себе всі живі істоти в їхніх тонких тілах. Господь лежав у самодіючій енерґії, яку називають калою.
ПОЯСНЕННЯ: Після того як три світи — вищі, нижчі і середні планетні системи — занурились у води всесвітнього потопу, живі істоти, які населяли всі ці світи, залишились у тонких тілах. Це все влаштовує енерґія за назвою кала. Під час знищення всесвіту грубі тіла зникають, але тонкі тіла існують і далі, так само як і води матеріального творіння. Отже, під час часткового знищення матеріальна енерґія повністю не входить у Господа, як це відбувається під час повної заглади матеріального світу.