50

ПОЯСНЕННЯ: Обов’язок царя полягає в тому, щоб захищати підданих і збирати з них податки, таким чином добуваючи засоби до існування. Ведичне суспільство поділяли на чотири класи: брахманів, кшатрій, вайшій та шудр,    —    і джерело засобів до існування кожного з цих класів теж згадано в ведичних писаннях. Брахмани добувають собі прожиток поширюючи знання і тому повинні жити за рахунок пожертв, отриманих від учнів. Цар повинен піклуватися про підданих, даючи їм змогу матеріально й духовно розвиватися, і це дає йому право збирати з них податки. Бізнесмени або торговці забезпечують усе суспільство продуктами і тому можуть робити на цьому певний прибуток, а шудри, нездатні виконувати роботу ні брахманів, ні кшатрій, ні вайшій, повинні служити вищим класам і отримувати від них усе потрібне для життя.

Цей вірш вказує ознаку, з якою можна розпізнати достойного царя чи політичного лідера: він повинен бути дуже милостивий і співчутливий до людей і дбати про їхний головний інтерес, який полягає в тому, щоб стати піднесеними відданими Верховного Бога-Особи. Великі душі мають природну схильність робити іншим добро, а вайшнава    —    це найбільш милосердно і співчутлива людина в усьому суспільстві. Через це ми віддаємо шану видатному вайшнаві, звертаючись до нього з цією молитвою:

«Я шанобливо схиляюся перед усіма вайшнавами, відданими Господа. Немов побажай-дерева, вони здатні виконати бажання кожного, і, немов океани милості, вони сповнені співчуття до пропащих зумовлених душ». Тільки правитель-вайшнава здатний виконати всі бажання людей (вчг-калпатару). Він дуже милостивий, тому що дбає про найвище благо всіх людей. Він патіта-павана, рятівник усіх палих душ, бо, якщо цар, чи голова уряду, йде слідами брахманів та вайшнавів, що природно очолюють проповідницьку діяльність, вайш’ї теж будуть іти за вайшнавами та брахманами, а шудри служитимуть їм. Тоді держава стає ідеальним суспільством, у якому всі допомагають одне одному йти до найвищої досконалості життя.