67

ПОЯСНЕННЯ: Слово паіта означає «мудра людина». Кого можна вважати за справді мудру людину? У «Бгаґавад-ґіті» (7.19) мудру людину описано так:

«Той, хто після численних народжень і смертей здобув істинне знання, віддається Мені, зрозумівши, що Я причина всіх причин і все суще. Такі великі душі трапляються дуже рідко».

Отже, після багатьох життів і самостійних спроб досягнути самоусвідомлення мудрець справді стає мудрим і віддається Верховному Богові-Особі, Крішні. Такий махатма, тобто наділена знанням людина, знає, що Крішна, Всудева    —    це все суще (всудева сарвам іті). Наділені знанням люди розуміють, що без поклоніння й відданості Крішні життя стає марним. Шріла Рупа Ґосвамі теж каже, що відданий, який досягає високого рівня, розуміє, що треба бути стриманим і терплячим (кшнті) і що треба служити Господу, не марнуючи ні хвилини (авйартга-клатвам). Такий відданий повинен бути вільним від усіх матеріальних прив’язаностей (віракті) і не прагнути ніякої шани за свою діяльність (мна-ӯнйат). Він повинен бути переконаним у тому, що Крішна дарує йому Свою милість (-бандга), і завжди щиро й завзято намагатися служити Господу (самуткаг). Мудра людина завжди прагне прославляти Господа, оспівуючи й слухаючи Його імена (нма-ґе сад ручі), а також завжди бажає розповідати про трансцендентні якості Господа (сактіс тад-ґукгйне). Також така людина повинна відчувати прив’язаність до місць, де Господь проводив Свої розваги (прітіс тад-васаті-стгале). За такими ознаками можна розпізнати піднесеного відданого.

Піднесений відданий, чи досконала людина, що справді посідає знання і мудрість, не може відмовитися від служіння лотосовим стопам Господа. Хоча Господь Брахма живе дуже довго (дванадцять годин у дні Брахми дорівнюють 4 320 000 000 наших років), він теж боїться смерті і тому виконує віддане служіння Господу. Так само, всі Ману, які з’являються й зникають за один день Брахми, теж віддано служать Господу. Перший Ману    —    це Сваямбгува Ману. Кожен Ману живе протягом сімдесят одної юґи, кожна з яких триває близько 4 320 000 років. Хоча Ману мають таке довге життя, вони все одно готують себе до наступного життя, виконуючи віддане служіння Господу. За наших днів люди живуть тільки шістдесят чи вісімдесят років, та й ця невелика тривалість життя постійно зменшується. Тому люди тим більше мусять поклонятися лотосовим стопам Господа, постійно повторюючи мантру Харе Крішна, як вчить Господь Чайтан’я Махапрабгу:

«Треба безперервно повторювати святе ім’я Господа, вважаючи себе за нижчого від соломинки на дорозі і залишаючись терплячішим за дерево, вільним від марнолюбства й готовим якнайшанобливіше схилятися перед іншими».

Того, хто виконує віддане служіння, нерідко оточують заздрісні люди. Часто вороже налаштовані особи намагаються зупинити відданого чи знищити його. В цьому немає нічого нового, тому що вже за сивої давнини Прахладі Махараджі, виконуючи віддане служіння, доводилося терпіти знущання свого демонічного батька, Хіран’якашіпу. Атеїсти завжди намагаються переслідувати відданих, тому Чайтан’я Махапрабгу радить бути дуже терплячим з такими людьми. Незважаючи ні на що, треба далі повторювати мантру Харе Крішна і вчити цього інших, бо повторення цієї мантри і проповідь    —    це досконалість життя. Треба оспівувати Харе Крішна і пояснювати всім, наскільки важливо зробити своє життя повністю досконалим. Таким чином треба виконувати віддане служіння Господу і йти стопами попередніх ачарій, починаючи з Господа Брахми та інших.