21
вакшасй адгіріта-вадгӯр вана-млй удра-
хсвалока-калай рамайа ча вівам
прва-бграмад-вйаджана-чмара-рджа-хаса
веттапатра-аінопарі раджйамна
вакшасі — на грудях; адгіріта — розташована; вадгӯ — жінка (богиня щастя, Лакшмі); вана-мл — з ґірляндою з лісових квітів; удра — чарівний; хса — усміх; авалока — поглдя; калай — часткою; рамайан — задовольняючи; ча — і; вівам — весь світ; прва — бік; бграмат — рухаючись взад і вперед; вйаджана-чмара — білими опахалами з хвостів яка; рджа-хаса — лебідь; вета-тапатра-аін — під білим балдахіном, подібним до місяця; упарі — вгорі; раджйамна — красуючись.
Господь Вішну вражав надзвичайною красою, бо на Його грудях спочивала богиня щастя і лежала ґірлянда. Його обличчю додавала краси усмішка, яка могла зачарувати весь світ, а передусім Його відданих. З обох боків Господа омахували двома білими опахалами, що скидалися на білих лебедів, а білий балдахін над Ним був схожий на місяць.
ПОЯСНЕННЯ: Усміхнене обличчя Господа Вішну дарує радість усьому світу. Його усміх приваблює не лише відданих, але й невідданих. Ці вірші, даючи прекрасний опис Господа, порівнюють білі опахала, балдахін над головою Господа, сережки, які гойдалися обабіч Його обличчя і Його чорне волосся до сонця, місяця, і восьмипелюсткового лотоса, над яким дзижчать чорні бджоли. Весь образ Господа Вішну, разом з мушлею, диском, булавою, лотосом, луком, стрілами, щитом і мечем у Його руках, являв собою величне і прекрасне видовище, що захопило всіх присутніх півбогів, разом з Дакшею та Господом Брахмою.