TEXT 36
ппам еврайед асмн
хатваітн татйіна
тасмн нрх вайа ханту
дгртаршрн са-бндгавн
сва-джана хі катга хатв
сукгіна сйма мдгава
ппам—вади; ева—напевно; райет—наскочить на; асмн—нас; хатв — убиваючи; етн — усі ці; татйіна — нападники; тасмт — тому; на — ніколи; арх — ті, хто заслуговує; вайам — ми; хантум—убити; дгртаршрн—синів Дгтаршри; сабндгавн—разом із друзями; сва-джанам—родича; хі—адже; катгам— як; хатв—убиваючи; сукгіна—щасливий; сйма—ми станемо; мдгава—Кша, чоловік богині процвітання.
Великий гріх ляже на нас за вбивство синів Дгтаршри і наших друзів, хай навіть вони і лиходії; ми не повинні цього робити. Чого ми досягнемо, о Кшо, супруже богині процвітання, чи зможемо ми бути щасливі, вбивши родичів?
У Ведах сказано, що існують шість типів лиходіїв: 1) отруювачі, 2) палії, 3) ті, що нападають із смертоносною зброєю, 4) злодії, які крадуть майно, 5) ті, що захоплюють чужу землю, та 6) викрадачі чужих дружин. Такі лиходії повинні бути негайно покарані на смерть, і на людину, яка вбиває їх, не падає гріх. Убивство лиходія не викликає питання у звичайної людини, але Арджуна не був пересічною людиною. Він мав якості святого і хотів діяти відповідно. Але така надмірна миролюбність не личить кшатрійі. Хоча людина на відповідальній урядовій посаді повинна відзначатися святістю, їй зовсім не слід бути малодушною. Наприклад, Господь Рма був настільки святим, що люди подосі прагнуть жити в Його царстві (Рма-рджйі), але Господь Рма ніколи не виявляв малодушності. Лиходій Рваа викрав Його дружину Сту, і Господь Рма дав йому належний урок, що не має прецедентів у світовій історії. Проте з Арджуною справа інша: слід зважати на те, що то були не просто лиходії, а його дід, учителі, друзі, сини, онуки тощо. Тому Арджуна думав, що він не повинен вживати проти них суворих заходів, котрі необхідні в подібних випадках. Окрім того, відомо, що святий повинен прощати, і виконання цього припису для святої людини є важливішим за будь-які політичні міркування. Арджуна вважав за краще вибачити своїм родичам, керуючись принципами релігії та святості, ніж убивати їх з політичних мотивів. Яка користь йому буде з такого вбивства заради тимчасового тілесного щастя? Врешті-решт, радощі царювання матеріальні й тому недовговічні, тож навіщо йому ризикувати життям та вічним спасінням, убиваючи родичів? Звертання Арджуни до Кши як до Мдгави, чоловіка богині процвітання з цього погляду теж є знаменним. Цим він хотів показати, що Кша, як чоловік богині процвітання, не повинен спонукувати його до справи, яка, зрештою, принесе лише нещастя. Але Кша ніколи й нікому не завдає горя, не кажучи вже про Своїх відданих.