TEXT 8

У даному вірші велике значення має специфічно вжите слово ту. Воно вказує, що ґуа невігластва — це дуже своєрідна якість втіленої душі. Ґуа невігластва цілком протилежна ґуі благочестя. Перебуваючи в ґуі благочестя й розвиваючи знання, людина може збагнути суть речей, але в ґуі невігластва все навпаки. Той, кого зачарувала ґуа невігластва, божеволіє, а безумець не здатний зрозуміти що до чого, і замість того, щоб вдосконалюватись, людина деґрадує. У ведичній літературі знаходимо визначення ґуи невігластва: васту-йтгтмйа-джнварака віпарйайа-джна-джанака тама. Під чарами невігластва людина не здатна усвідомлювати речі такими, якими вони є насправді. Наприклад, кожен бачить, що його дід вмер, отже, він також помре згодом. Людина смертна. Діти, яких вона зачала, теж помруть. Таким чином, смерть неминуча. Однак люди продовжують шалено накопичувати гроші, працюючи день і ніч, і не дбають про вічну душу. Це — божевілля. У своєму безумстві люди байдужі до вдосконалення своєї духовної свідомості. Такі люди надзвичайно ледачі. Коли їм пропонують об’єднуватися заради духовного поступу, це не дуже цікавить їх. Вони навіть не такі діяльні, як люди в ґуі пристрасті. Тому, однією з ознак людини, яка перебуває в ґуі невігластва, є те, що вона спить більше, ніж потрібно. Шести годин цілком досить для сну, але той, хто перебуває в ґуі невігластва, спить щонайменше десять, а то й дванадцять годин на добу. Така людина завше має пригнічений вигляд, вона схильна вживати дурманні речовини й забагато спати. Такими є ознаки людини, яку обумовлює ґуа невігластва.