TEXT 28
таттва-віт ту мах-бхо
ґуа-карма-вібгґайо
ґу ґуешу вартанта
іті матв на саджджате
таттва-віт—той, хто знає Абсолютну Істину; ту—але; мах- бхо—о міцнорукий; ґуа-карма—робота під матеріальним впливом; вібгґайо—відмінності; ґу—чуття; ґуешу—в чуттєвому задоволенні; вартанте—втягнуто; іті—таким чином; матв—думаючи; на—ніколи; саджджате—стає прихильним.
Того, кому відома Абсолютна Істина, о міцнорукий Арджуно, не цікавлять чуття та їхнє задоволення, тому що він добре усвідомлює різницю між діяльністю у відданому служінні й кармічною діяльністю.
Той, кому відома Абсолютна Істина, переконаний, що його становище в матеріальному світі є дуже незручним і суперечить його природі. Він розуміє, що є невід’ємною часткою Верховного Бога-Особи, Кши, і що йому не місце тут, в матеріальному світі. Він збагнув свою справжню сутність невід’ємної частки Всевишнього, який є вічне блаженство і знання, і усвідомлює, що, так чи інакше, він потрапив у пастку матеріального існування. В своєму ж чистому стані його призначення — скерувати всю свою діяльність на служіння Верховному Богові-Особі, Кші. Отже, він діє в свідомості Кши й природним чином зрікається матеріального чуттєвого задоволення, яке є тимчасовим і випадковим. Він знає, що матеріальні умови його існування залежать від Верховного Господа, отже, його не турбують ніякі обороти долі, які він приймає як Господню милість. Згідно із рмад-Бгґаватам, той, хто пізнав Абсолютну Істину в трьох Її різних аспектах, а власне, як Брахмана, Парамтму й Верховного Бога-Особу — є таттва- віт, тому що він також знає про своє справжнє становище в стосунках із Всевишнім.