No edit permissions for Ukrainian

ГЛАВА ТРЕТЯ

Карма-йоґа

TEXT 1: Арджуна сказав: О Джанрдано, о Кеаво! Чому Ти хочеш втягти мене в цю жахливу війну, якщо вважаєш, що шлях мудрості кращий, ніж кармічна діяльність?

TEXT 2: Мій розум збентежений Твоїми двозначними повчаннями. Тому, прошу Тебе, скажи з певністю, що є найкращим для мене.

TEXT 3: Верховний Бог-Особа сказав: О безгрішний Арджуно, Я вже пояснив тобі, що є два класи людей, які намагаються усвідомити себе. Одні схильні робити це за допомогою емпіричних філософських міркувань, інші — шляхом відданого служіння Господу.

TEXT 4: Неможливо звільнитись від кармічних наслідків, просто відмовившись од діяльності, як і не можна одним лише відреченням досягти досконалості.

TEXT 5: Безпорадна жива істота змушена діяти згідно з якостями, якими її наділяють ґуи матеріальної природи, отже, ніхто ні на мить не може уникнути діяльності.

TEXT 6: Той, хто утримує свої органи чуття від діяльності, але чий розум прив’язаний до чуттєвих об’єктів, безумовно, є облудник і обманює сам себе.

TEXT 7: З іншого боку, той, хто щиро намагається опановувати за допомогою розуму активні органи чуття і залучає їх до діяльності в свідомості Кши, не прив’язуючись до матеріального, — стоїть набагато вище.

TEXT 8: Виконуй визначений тобі обов’язок, бо це краще, ніж нічого не робити. Без роботи неможливо підтримувати навіть своє матеріальне тіло.

TEXT 9: Будь-яку діяльність слід виконувати як жертвопринесення Вішу, бо інакше вона стає причиною рабства в матеріальнім світі. Тому, о сину Кунт, виконуй визначені тобі обов’язки задля Його вдоволення, і таким чином ти завжди будеш вільним від цього рабства.

TEXT 10: На початку творення Господь усіх істот створив покоління людей і напівбогів разом із жертвопринесенням для Вішу, і благословив їх, сказавши: «Будьте щасливі цією йаджею (жертвопринесенням), бо виконання її дарує вам усе необхідне для щасливого життя й досягнення звільнення».

TEXT 11: Напівбоги, вдоволені жертвопринесеннями, задовольнять також і тебе, й завдяки такій взаємодії людей та напівбогів запанує загальний добробут.

TEXT 12: Напівбоги, що відають задоволенням різних життєвих потреб, вдоволені жертвопринесеннями, дарують усе необхідне. Той же, хто насолоджується цими дарами, не пропонуючи їх на відповідь напівбогам, безумовно є злодій.

TEXT 13: Віддані Господа очищуються від усіх гріхів, споживаючи їжу, спочатку запропоновану Йому в жертву. Ті ж, що готують лише задля власної чуттєвої насолоди — воістину споживають один лише гріх.

TEXT 14: Усі живі тіла харчуються їстівними злаками, а злаки живляться дощами. Дощі викликає здійснення йаджи (жертвопринесення), йаджу ж породжує виконання визначених обов’язків.

TEXT 15: Впорядковану діяльність рекомендовано у Ведах, а Веди безпосередньо виходять з уст Верховного Бога-Особи. Тому Трансцендентність, яка пронизує усе, вічно перебуває в актах жертвопринесень.

TEXT 16: Мій дорогий Арджуно, життя людини, як не проходить через цикл жертвопринесень, що його встановлюють Веди, безумовно сповнене гріху. Живучи лише для задоволення чуттів, така людина живе даремно.

TEXT 17: Але для людини, яка черпає задоволення сама у собі, чиє людське життя спрямоване на самоусвідомлення, і яка знаходить цілковиту вдоволеність лише в собі самій — для неї не існує обов’язків.

TEXT 18: Людина, яка усвідомила себе, не переслідує якихось цілей, виконуючи свої обов’язки, немає в неї і причини не виконувати їх. Вона також не має ніякої потреби залежати від інших живих істот.

TEXT 19: Тому людина повинна діяти, керуючись тільки почуттям обов’язку, без зацікавленості в плодах своєї діяльності, бо, діючи без прив’язаності, вона досягає Всевишнього.

TEXT 20: Царі, подібні до Джанаки, досягали досконалості, просто виконуючи свої обов’язки. Тому, задля виховання людей, ти повинен робити своє діло.

TEXT 21: Що б не робила видатна людина, звичайні люди йдуть за нею. І яких би норм вона не встановила на прикладі власних дій — весь світ наслідує її.

TEXT 22: О сину Птги, у всіх трьох планетних системах нема такої справи, яку Я був би зобов’язаний виконувати. Я нічого не бажаю і нічого не потребую — і все ж таки Я виконую визначені обов’язки.

TEXT 23: Якщо б Я коли-небудь знехтував Своїм обов’язком, о Пртго, всі люди, звичайно, наслідували б Мій приклад.

TEXT 24: Якби Я не виконував Своїх обов’язків, усі ці світи загинули б; Я став би причиною народження небажаного населення, і таким чином порушив би спокій усіх живих істот.

TEXT 25: Нерозумні люди виконують свої обов’язки задля плодів їх, мудрі ж роблять це, щоб вивести людей на правильний шлях.

TEXT 26: Щоб не бентежити розуму обмежених людей, прив’язаних до плодів своєї діяльності, мудра людина не стане змушувати їх припинити всяку роботу, радше, вона залучатиме їх до діяльності в дусі відданого служіння, для того, щоб в них поступово розвивалась свідомість Кши.

TEXT 27: Під впливом оманного его душа перебуває в ілюзії і вважає, що вона виконує дії, які насправді виконують три ґуи матеріальної природи.

TEXT 28: Того, кому відома Абсолютна Істина, о міцнорукий Арджуно, не цікавлять чуття та їхнє задоволення, тому що він добре усвідомлює різницю між діяльністю у відданому служінні й кармічною діяльністю.

TEXT 29: Недалекі люди, яких ввели в оману ґуи матеріальної природи, повністю занурюються в матеріальну діяльність й прив’язуються до неї. Однак, незважаючи на те, що дії таких невігласів нижчого порядку, мудра людина не стане турбувати їх.

TEXT 30: Тому, о Арджуно, цілком усвідомлюючи Мене, присвяти Мені всі свої дії, облиш усі претензії на власництво, вийди з заціпеніння і бийся.

TEXT 31: Люди, які виконують свої обов’язки згідно з Моїми приписами, і дотримуються цього вчення з вірою та без заздрощів, напевне звільняться з кайданів кармічної діяльності.

TEXT 32: Але ті, хто із заздрощів не зважають на ці настанови й не дотримують їх, — позбавлені знання, обдурені, і їх спроби досягти досконалості приречені на невдачу.

TEXT 33: Навіть і та людина, що має знання, діє згідно з власною природою, тому що поведінка і спосіб життя кожної людини залежить від впливу трьох ґуів. Що ж дасть пригнічення своєї природи?

TEXT 34: Є рекомендації, як впорядкувати прихильності та відрази стосовно чуттєвих об’єктів. Людина не повинна потрапляти в залежність від прив’язаностей або антипатій, тому що вони є каменями спотикання на шляху самоусвідомлення.

TEXT 35: Для людини набагато ліпше виконувати свої обов’язки навіть недосконало, ніж досконало — чужі. Краще вмерти, виконуючи свій власний обов’язок, ніж виконувати чужий, тому що йти чужим шляхом небезпечно.

TEXT 36: Арджуна сказав: О нащадку Вші, що ж змушує людину грішити навіть всупереч її волі, ніби її тягне якась сила?

TEXT 37: Верховний Бог-Особа сказав: Це лише хтивість, Арджуно. Вона народжується із зіткнення з ґуою пристрасті й потім переходить в гнів; вона — гріховний всепожираючий ворог цього світу.

TEXT 38: Як дим окутує вогонь, як пил покриває дзеркало, як зародок заховано в утробі матері, так само й живу істоту в різній мірі оповиває хтивість.

TEXT 39: Таким чином чисту свідомість мудрої живої істоти покриває її вічний ворог — жага, яка ніколи не вдовольняється й палає, мов той вогонь.

TEXT 40: Чуття, розум й інтелект — пристановище хтивості. За їх допомогою хіть покриває істинне знання живої істоти і вводить її в оману.

TEXT 41: Тому, о Арджуно, кращий з-поміж Бгарат, з самого початку, керуючи своїми чуттями, приборкай її, — великий символ гріха — хтивість, і подолай цього ворога знання й осягнення душі.

TEXT 42: Чуття, що діють, вище від мертвої матерії, розум вищий од чуттів, інтелект вище від розуму, а вона (душа) — ще вища, ніж інтелект.

TEXT 43: Отож, усвідомивши себе трансцендентною до матеріальних чуттів, розуму й інтелекту, о міцнорукий Арджуно, жива істота повинна зміцнити розум за допомогою зрілого духовного інтелекту (свідомості Кши), й таким чином — духовною міццю — подолати невситимого ворога, хтивість.

« Previous Next »