TEXT 43
ева буддге пара буддгв
састабгйтмнам тман
джахі атру мах-бхо
кма-рӯпа дурсадам
евам—так; буддге—інтелекту; парам—вищий; буддгв—знаючи; састабгйа—зміцнюючи; тмнам—розум; тман—зрілим інтелектом; джахі—завоюй; атру—ворога; мах-бхо—о міцнорукий; кма-рӯпам—у формі хтивості; дурсадам—жахливого.
Отож, усвідомивши себе трансцендентною до матеріальних чуттів, розуму й інтелекту, о міцнорукий Арджуно, жива істота повинна зміцнити розум за допомогою зрілого духовного інтелекту (свідомості Кши), й таким чином — духовною міццю — подолати невситимого ворога, хтивість.
Третя глава Бгаґавад-ґти не розглядає безособистісну порожнечу як кінцеву мету, але рішуче скеровує людину на шлях пізнання себе як вічного слуги Верховного Бога-Особи, тобто, до свідомості Кши. В матеріальному житті людина, безумовно, підвладна хтивим нахилам й бажанню панувати над ресурсами матеріальної природи. Прагнення до панування й чуттєвих насолод є найлютіший ворог обумовленої душі, але свідомість Кши дає сили й можливість владати матеріальними чуттями, розумом й інтелектом. Людині не слід раптово кидати роботу та визначені для неї обов’язки; але, поступово розвиваючи в собі свідомість Кши, вона може досягти трансцендентного стану і звільнитись від впливу матеріальних почуттів і розуму, за допомогою інтелекту непорушно зосередивши розум на своїй істинній сутності. В цьому і полягає сенс даної глави. Не ставши зрілою в матеріальному існуванні, людина ніколи не зможе досягти духовного життя шляхом філософських роздумів та штучних спроб опановувати чуття за допомогою так званих «вправ йоґів». Лише за допомогою вищого розуму вона зможе виховати в собі свідомість Кши.
Так закінчуються пояснення Бгактіведанти до третьої глави рмад Бгаґавад-ґти, в якій розглядалася карма-йоґа, або виконання визначених обов’язків в свідомості Кши.