No edit permissions for Ukrainian

TEXT 29

апне джухваті пра
пре ’пна татгпаре
прпна-ґат руддгв
прйма-парйа
апаре нійатхр
прн прнешу джухваті

апне—у повітрі, що йде донизу; джухваті—пропонують; прам—повітря, що діє зовні; пре—в повітрі, що йде назовні; апнам—повітря, що йде вниз; татг—як і; апаре—інші; пра— повітря, що йде назовні; апна—повітря, що йде вниз; ґат—рух; руддгв—тамуючи; пр-йма—транс, викликаний припиненням дихання; парйа—схильні до цього; апаре—інші; нійата—опановуючи; хр—їжа; прн—повітря, що виходить назовні; прешу—у повітрі, що виходить назовні; джухваті—жертвопринесення.

Інші схильні затримувати дихання заради досягнення трансу. Вони затримують видих на переході у вдихання, і вдихання на переході у видих, і такою офірою, врешті-решт, досягають трансу, припинивши всяке дихання. Ще інші обмежують себе в їжі й пропонують як жертву повітря, що видихають.

Систему йоґи, що дозволяє опанувати процес дихання, називають прймою, і її виконують спочатку в системі хага-йоґи за допомогою різноманітних сидячих поз. Прйму рекомендовано для того, щоб опанувати чуття і йти далі шляхом духовного осягнення. Така практика керування тілесними повітряними потоками цілком змінює напрямок їхнього проходження. Повітря апна йде вниз, а повітря пра йде вгору. Прйама-йоґи практикують дихання в протилежних напрямках, доки повітряні струми не врівноважуються в пӯраці. Перехід видоху у вдих називають речакою. Коли обидва повітряні потоки повністю зупиняються, це називають кумбгака-йоґою. Практикуючи її, можна збільшити тривалість свого життя для того, щоб вдосконалювати себе на шляху духовного поступу. Мудрий йоґ зацікавлений у тому, щоб досягнути досконалості за одне життя, не сподіваючись на наступне. Практика кумбгака-йоґи збільшує тривалість життя на багато-багато років. Однак, в свідомості Кши людина завжди перебуває в стані трансцендентного любовного служіння Господеві і природним чином опановує свої чуття. Її чуття не приваблює ніщо інше, — тільки любовне служіння Кші, і тому вона не намагається забезпечити собі довголіття, бо наприкінці життя її чекає трансцендентний світ Господа Кши. Вона одразу ж стає вільною, як це стверджує Бгаґавад-ґт (14.26):

м ча йо ’вйабгічреа
бгакті-йоґена севате
са ґун саматтйаітн
брахма-бгӯййа калпате

«Той, хто присвячує себе чистому безкорисливому служінню Господеві, — стає непідвладним ґуам матеріальної природи й одразу ж сягає духовності». Досягши трансцендентного рівня свідомості Кши, він вже ніколи не втрачає такої свідомості. Тому він не зазнає падіння і наприкінці без перешкод вступає в Господню обитель. Також, коли людина їсть тільки кша-прасдам, або їжу, спочатку запропоновану Господеві, її харчування обмежується природним чином. Обмеження процесу харчування дуже допомагає опановувати чуття, бо, не володіючи чуттями, неможливо вибратись із матеріальних пут.

« Previous Next »