No edit permissions for Ukrainian

TEXT 7

джіттмана прантасйа
парамтм самхіта
тоша-сукга-дукгешу
татг мнпамнайо

джіта-тмана — того, хто переміг розум; прантасйа — хто, контролюючи розум, віднайшов спокій; парама-тм—Наддуша; самхіта—повністю наблизився; та—у холод; уш—у спеку; сукга—в щасті; дукгешу—і відчаї; татг—також; мна—у пошані; апамнайо—і ганьбі.

Хто підкорив собі свій розум, той вже досяг Наддуші, віднайшовши спокій. Для такої людини щастя і горе, спека й холод, ганьба і шана — одне і те ж.

Справжнє призначення кожної живої істоти полягає в тому, щоб коритися наказам Верховного Господа, що перебуває в серці кожного у вигляді Парамтми. Коли розум введено в оману зовнішньою, ілюзорною енерґією, людина заплутується в матеріальній діяльності. Але якщо людина опанувала розум за допомогою однієї з систем йоґи, слід вважати, що вона вже досягла свого призначення. В своєму житті кожен повинен дотримувати вищих настанов. Коли розум людини зосереджено на верховній природі, вона не хоче більше нічого — тільки виконувати накази Всевишнього. Розум мусить визнати чийсь вищий авторитет і слідувати йому. Коли розум врівноважується, людина природним чином дотримується наказів Парамтми, або Наддуші. Відданий Господа одразу ж досягає такого трансцендентного стану, стану свідомості Кши, і тому стає непідвладним двоїстості матеріального існування, а саме: горю й радості, холоду й спеці тощо. Таке становище відданого є справжнім самдгі, тобто станом повної заглибленості у Всевишнього.

« Previous Next »