TEXT 5
апарейам ітас тв анй
практі віддгі ме парм
джва-бгӯт мах-бхо
йайеда дгрйате джаґат
апар—нижча; ійам—ця; іта—крім цієї; ту—але; анйм—інша; практім—енерґія; віддгі—лише спробуй зрозуміти; ме—Мою; парм—вищу; джва-бгӯтм—що містить у собі живих істот; мах- бхо—о міцнорукий; йай—якою; ідам—цей; дгрйате—використовують або розробляють; джаґат—матеріальний світ.
Окрім цих енерґій, о міцнорукий Арджуно, існує Моя інша, вища енерґія, до якої належать живі істоти, що використовують можливості, які надає їм нижча енерґія, матеріальна природа, і експлуатують її.
Тут сказано, що живі істоти належать до вищої природи (або енерґії) Верховного Господа. Нижча енерґія — це матерія, що проявлена в різних елементах: землі, воді, вогні, повітрі, ефірі, розумі, інтелекті та оманному его. Обидві форми матеріальної природи, а саме: груба (земля й т. ін.) і тонка (розум й т. ін.) є витворами нижчої енерґії. Живі істоти, які з різною метою використовують ці нижчі енерґії, являють собою вищу енерґію Верховного Господа, і завдяки саме цій енерґії функціонує весь матеріальний світ. Космічне проявлення було б недієздатним, якби його не приводила у рух вища енерґія, живі істоти. Енерґії завжди залежні від свого джерела, тобто Господь завжди контролює живих істот, — вони позбавлені незалежного існування. Живі істоти ніколи не зрівняються з Господом в могутності, як те гадають нерозумні люди. Відмінність живих істот від Господа описано в рмад-Бгґаватам (10.87.30) таким чином:
апаріміт дгрувс тану-бгто йаді сарва-ґатс
тархі на сйатеті нійамо дгрува нетаратг
аджані ча йан-майа тад авімучйа нійант бгавет
самам ануджнат йад амата мата-душатай
«О Вічний Всевишній! Якби втілені живі істоти були вічними й усепроникаючими, подібно до Тебе, то вони не були б підлеглі Тобі. Але якщо визнати, що живі істоти — це крихітні частки енерґії Твоєї Світлості, тоді одразу стає зрозумілою їхня покора Твоїй верховній владі. Тому справжнє визволення вимагає, щоб живі істоти цілковито віддавались на Твою ласку, і така відданість зробить їх щасливими. Лише відродивши своє вічне природне становище, вони зможуть самі бути правителями. Отже, люди з обмеженим знанням, які обстоюють моністичну теорію про цілковиту рівність Бога і живих істот, насправді керуються хибними та нечистими поглядами».
Верховний Господь Кша — єдиний правитель, і всі живі істоти підлеглі Йому. Ці живі істоти являють собою Його верховну енерґію, тому що якісно вони тотожні із Всевишнім, але кількісно вони ніколи не можуть зрівнятися з Господом у могутності. Експлуатуючи грубу й тонку нижчі енерґії (матерію), вища енерґія (жива істота) втрачає свій справжній духовний розум та інтелект. Ця забудькуватість виникає внаслідок впливу матерії на живу істоту. Але коли жива істота вивільняється з-під впливу ілюзорної матеріальної енерґії, вона досягає ступеня мукті, звільнення. Оманне его під впливом матеріальної ілюзії думає: «Я — матерія, й матеріальні надбання — мої». Істота усвідомлює своє справжнє становище тоді, коли вона відкидає матеріальні уявлення, включаючи ідею повноправної своєї рівності з Богом. Отже, можна зробити висновок, що Ґт підтверджує становище живої істоти як однієї з численних енерґій Кши; і коли ця енерґія очищується від матеріальної скверни, вона цілковито усвідомлює Кшу і стає вільною.