TEXT 10
прайа-кале манасчалена
бгактй йукто йоґа-балена чаіва
бгрувор мадгйе прам вейа самйак
са та пара пурушам упаіті дівйам
прайа-кле—в момент смерті; манас—розумом; ачалена—без відхилень; бгактй—з цілковитою відданістю; йукта—зайнятий; йоґа-балена—силою містичної йоґи; ча—також; ева—неодмінно; бгруво—двох брів; мадгйе—між; прам—повітря життя; вейа—встановлюючи; самйак—повністю; са—він; там—того; парам—трансцендентного; пурушам—Бога-Особи; упаіті—досягає; дівйам—в духовнім царстві.
Той, хто в момент смерті концентрує своє життєве повітря в міжбрів’ї і, силою йоґи зосереджуючи розум, із цілковитою відданістю спрямовує свої думки до Верховного Господа, — той неодмінно осягне Верховного Бога-Особу.
З цього вірша стає зрозумілим, що в момент смерті треба перейнятись відчуттям відданості до Верховного Бога-Особи і зосередити на Ньому свій розум. Тим, хто практикує йоґу, радять підняти життєву силу до міжбрів’я (до дж-чакри). Тут запропоновано практику ша-чакра-йоґи, що включає в себе медитацію на шість чакр. Чистий відданий не вдається до такої йоґи, але, завдяки своїй постійній активності в свідомості Кши і з милості Верховного Бога-Особи, в момент смерті він зможе пам’ятати про Нього. Це буде пояснено в чотирнадцятому вірші.
У даному вірші важливим є специфічне слово йоґа-балена, адже, не практикуючи йоґу, чи то ша-чакра-йоґу, чи бгакті-йоґу, не можна прийти до такого трансцендентного стану буття в момент смерті. В час смерті ніхто не здатний раптом згадати про Верховного Господа, — для цього треба практикувати одну з систем йоґи, найкраще — бгакті-йоґу. Розум людини під час смерті зовсім розладнується, і тому трансцендентну практику йоґи треба здійснювати впродовж усього життя.