19
са іттгам удвікшйа тад-абджа-нла-
нібгір антар-джалам вівеа
нрвґ-ґатас тат-кгара-нла-нла-
нбгі вічінвас тад авіндатджа
са — він (Брахма); іттгам — так; удвікшйа — міркуючи; тат — той; абджа — лотос; нла — у стебло; нібгі — каналом; анта-джалам — у воді; вівеа — увійшов; на — не; арвк-ґата — хоча зайшов; тат-кгара-нла — стебло лотоса; нла — канал; нбгім — пупка; вічінван — роздумуючи; тат — те; авіндата — зрозумів; аджа — самонародежний.
З тими думками Господь Брахма, рухаючись каналом у стеблі лотоса, заглибився під воду. Але навіть після того, як він увійшов у це стебло і став наближатись до пупа Вішну, він не зміг знайти кореня.
ПОЯСНЕННЯ: Власними силами людина може наблизитись до Господа, але досягнути кінцевої мети їй не вдасться без Господньої милості. Збагнути Господа можливо тільки за допомогою відданого служіння, що й проголошує «Бгаґавад-ґіта» (18.55): бгактй мм абгіджнті йвн йа чсмі втаттвата.