29
паррдгйа-кейӯра-маі-правека-
парйаста-дордаа-сахасра-кгам
авйакта-мӯла бгуванґгріпендрам
ахіндра-бгоґаір адгівіта-валам
паррдгйа — дуже цінні; кейӯра — оздоби; маі-правека — дуже дорогі самоцвіти; парйаста — простягаючи; дордаа — руки; сахасра-кгам — з тисячами гілок; авйакта-мӯлам — що коріниться сам у собі; бгувана — всесвітнє; аґгріпа — дерево; індрам — Господь; ахі-індра — Анантадева; бгоґаі — каптурами; адгівіта — прикритий з усіх боків; валам — плечі.
Як сандалове дерево вкривають запашні квіти і гілки, так Господнє тіло вкривали коштовні самоцвіти і перли. Господь — це дерево, яке не має опори поза самим собою, владика всіх інших істот у всесвіті. Як сандалове дерево вкривають змії, так тіло Господа вкривали каптурі Ананти.
ПОЯСНЕННЯ: Окремої уваги в цьому вірші заслуговує слово авйакта-мӯлам. Звичайно корені дерева сховані і їх не видно. Але що стосується Господа, Він Сам є Своїм коренем, тому що Він не має іншої причини і опори, окрім Себе Самого. Веди називають Господа сврайрайа — Він Сам є Своєю підтримкою, і іншої підтримки Він не має. Отже, слово авйакта вказує на Верховного Господа і ні на кого іншого.