1–3
маітрейа увча
дшвтмна правайасам
екад ваінйа тмавн
тман вардгітеша-
свнусарґа праджпаті
джаґатас тастгуша чпі
вттідо дгарма-бгт сатм
нішпдітевардео
йад-артгам іха джаджівн
тмаджешв тмадж нйасйа
вірахд рудатім іва
праджсу віманасв ека
са-дро ’ґт тапо-ванам
маітрейа увча — мудрець Майтрея вів далі; дшв — побачивши; тмнам — тіла; правайасам — старість; екад — якось; ваінйа — цар Прітгу; тма-вн — наділений повним духовним знанням; тман — собою; вардгіта — збільшене; аеша — безмежно; сва-анусарґа — створення матеріальних багатств; прадж-паті — захисник підданих; джаґата — рухомих; тастгуша — нерухомих; ча — також; апі — певно; втті-да — той, хто дає платню; дгарма-бгт — той, хто дотримуєстья релігійних засад; сатм — відданих; нішпдіта — досконало виконав; івара — Верховного Бога-Особи; деа — наказ; йат-артгам — у згоді з волею Господа; іха — в цьому світі; джаджівн — виконував; тма-джешу — своїм синам; тма-джм — Землю; нйасйа — вказавши; вірахт — від розлуки; рудатім іва — немов журячись; праджсу — підданим; віманасу — засмученим; ека — один; са-дра — з дружиною; аґт — пішов; тапа-ванам — у ліс, призначений для аскез.
На схилі років, побачивши наближення старості, Махараджа Прітгу, велика душа, цар світу, розділив зібрані багатства між всіма живими істотами, як рухомими, так і нерухомими. Згідно з релігійними засадами він призначив усім відповідну пенсію і, виконавши всі накази Верховного Бога-Особи і в усьому узгоджуючи свої дії з Господньою волею, віддав Землю, яку вважали за його дочку, під опіку своїх синів. Після того Махараджа Прітгу покинув своїх підданих, що ледве не плакали, розлучаючись із царем, і разом з дружиною пішов у ліс, щоб присвятити себе аскезі.
ПОЯСНЕННЯ: Махараджа Прітгу — це одне з втілення Верховного Бога-Особи, шакт’явеша-аватара. Це означає, що він з’явився на Землі для того, щоб виконати певні накази Всевишнього. Як сказано в «Бгаґавад-ґіті», Верховний Господь — це володар усіх планет, і тому Він завжди турбується про те, що живі істоти на всіх планетах були щасливі і виконували свої обов’язки. Коли люди відхиляються від своїх обов’язків, Господь Сам з’являється на Землі, як підтверджено в «Бгаґавад-ґіті» (4.7): йад йад хі дгармасйа ґлнір бгаваті бграта.
За правління царя Вени було багато порушень Господніх законів, і тому Господь послав Свого найдовіренішого відданого Махараджу Прітгу, щоб той відновив порядок. Виконавши всі накази Верховного Бога-Особи і навівши лад у всьому світі, Махараджа Прітгу був готовий відійти від справ. Раніше він показував ідеальний приклад правління державою, а тепер він повинен був показати ідеальний приклад відречення. Він розділив свої статки між синами і призначив їх правителями світу, а тоді разом з дружиною пішов у ліс. Примітно, що в цьому вірші одночасно сказано, що Махараджа Прітгу пішов в ліс сам і що він узяв з собою дружину. Веди дозволяють чоловікові, який відходить від сімейних справ і йде з дому, взяти з собою дружину, тому що чоловіка й дружину вважають за одне ціле. Отже, вони можуть виконувати аскези разом, щоб досягнути звільнення. Так і вчинив Махараджа Прітгу, показуючи всім ідеальний приклад. Також цього вчить вся ведична література. Не слід сидіти вдома до самої смерті. Замість того, треба вчасно відійти від сімейних справ і підготуватися до повернення додому, до Бога. Як втілення Бога, шакт’явеша-аватара, що зійшов з Вайкунтги для того, щоб виконати місію Крішни, Махараджа Прітгу неодмінно мав повернутися до Бога. Однак, для того щоб усе його життя служило за приклад для інших, він теж пішов у тапо-ван і присвятив себе аскезі. Схоже, що за ти часів було багато тапо-ванів, лісів, призначених для аскези та зреченого життя. Кожному було покладено за обов’язок на схилку літ піти в тапо-ван і повністю віддатися під опіку Верховного Бога-Особи, тому що відректися від сімейного життя, залишаючись вдома, дуже важко.