No edit permissions for Ukrainian

TEXT 15

сарвасйа чха хді саннівішо
матта смтір джнам апохана ча
ведаі ча сарваір ахам ева ведйо
веднта-кд веда-від ева чхам

сарвасйа—усіх живих істот; ча—і; ахам—Я; хді—в серці; саннівіша — розташований; матта — з Мене; смті — пам’ять; джнам—знання; апоханам—і забуття; ча—також; ведаіВедами; ча—також; сарваі—всіма; ахам—Я є; ева—неодмінно; ведйа — пізнаваний; веднта-кт — укладач Веднти; веда-віт — знавець Вед; ева—неодмінно; ча—і; ахам—Я.

Я перебуваю в серці кожного, і з Мене походять пам’ять, знання і забуття. Мета всіх Вед — пізнати Мене. Насправді ж Я — укладач Веднти, і Я — знавець Вед.

Верховний Господь присутній у вигляді Парамтми в серці кожного, і Він — джерело всієї діяльності. Жива істота забуває все про своє минуле життя, але їй доводиться діяти за вказівками Верховного Господа, свідка її діяльності. Саме тому вона починає свої дії згідно із своїми минулими вчинками. Необхідне знання дається їй разом з пам’яттю, а також її наділено властивістю забувати про своє минуле життя. Таким чином, Господь не просто пронизує все, але Він також міститься в серці кожного. Він винагороджує людину різними плодами її кармічної діяльності. Його шанують не лише як безособистісного Брахмана, Верховного Бога-Особу та локалізовану Парамтму, але також як втілення в формі Вед. Веди наставляють людей на правильний шлях, щоб вони змогли належним чином будувати своє життя і повернутись додому, назад до Бога. Веди дають знання про Верховного Бога-Особу, Кшу, а Кша, в Своєму втіленні Вйсадеви, є укладач Веднта-сӯтри. Коментарі Вйсадеви до Веднта-сӯтри, що їх викладено в рмад-Бгґаватам, дають справжнє розуміння Веднта-сӯтри. Верховний Господь всеосяжний: заради звільнення обумовленої душі Він поставляє їй і перетравлює їжу, є свідком діяльності цієї душі, дає їй знання у вигляді Вед, і Сам викладає його як Верховний Бог-Особа, р Кша, вчитель Бгаґавад-ґти. Господь безмежно добрий та милосердний, за що Його і вшановують усі обумовлені душі.

Анта-правіша ст джаннм. Жива істота, щойно залишивши тіло, забуває про своє минуле, але потім Верховний Господь знову спонукує її до діяльності. Господь дає їй розум, що дозволяє їй відновити свою діяльність саме звідти, де вона обірвалась у минулому житті. Таким чином, жива істота не тільки насолоджується і страждає в цьому світі згідно з вказівками Верховного Господа, який перебуває в її серці, але Він також дає їй усі можливості для того, щоб збагнути Веди. Якщо людина з серйозністю прагне зрозуміти Веди, то Кша дає їй необхідний для цього розум. Чому Він дає живим істотам ведичне знання? Він робить це, бо кожна жива істота відчуває потребу усвідомити Кшу. Ведичні джерела підтверджують це: йо ’сау сасарвайр ведайр ґйате. Вся ведична література, починаючи з чотирьох Вед, Веднта-сӯтри, Упанішад і Пур оспівує чесноти Верховного Господа, якого можна досягти, здійснюючи ведичні обряди, обговорюючи філософію Вед і поклоняючись Господу у відданому служінні. Таким чином, призначення Вед полягає в тому, щоб допомогти людині осягнути Кшу. Веди дають нам вказівки, як наблизитись до Кши і описують шлях усвідомлення Його. Кінцевою метою є Верховний Бог-Особа. Веднта-сӯтра (1.1.4) підтверджує це словами тат ту саманвайт. Досконалості можна досягти в три етапи: спочатку, зрозумівши ведичну літературу, людина усвідомлює свій зв’язок з Верховним Богом-Особою, потім вона за допомогою певних способів може наблизитись до Нього, і, врешті-решт, досягає кінцевої мети — Верховного Бога-Особи. В цьому вірші чітко з’ясоване призначення, шлях до усвідомлення та мета Вед.

« Previous Next »