TEXT 40

В рмад-Бгґаватам (1.5.17) р Нрада Муні так повчає Вйсадеву:

«Якщо хтось облишає всі матеріальні сподівання й цілком вдається до заступництва Верховного Бога-Особи, він нічого не втрачає й не зазнає занепаду. З іншого боку, невідданий може бездоганно виконувати свої фахові обов’язки й однак нічого не здобути». Для здійснення матеріальних планів існує різноманітна традиційна й визначена у страх діяльність. Трансценденталіст же повинен відмовитись од будь-якої матеріальної діяльності задля духовного поступу в житті, в свідомості Кши. Хтось може заперечити, що, мовляв, на шляху свідомості Кши можна досягти досконалості лише пройшовши його до кінця, а якщо ж людина не досягла такого досконалого стану, то вона програє як з матеріального, так і з духовного погляду. стри вчать, що людина мусить страждати від наслідків невиконання визначених їй обов’язків, і той, хто не зможе належними чином виконувати трансцендентної діяльності, споживатиме гіркі плоди такого нехтування обов’язками. Бгґаватам запевняє невдалого трансценденталіста, що йому нема чого хвилюватись. Навіть якщо він і зазнаватиме впливу зворотніх наслідків на невдале виконання визначених обов’язків, все одно він не програє, тому що благотворна свідомість Кши ніколи не забувається, і той, хто вже відчував її, в майбутньому знову звернеться до неї, хоч, можливо, і народиться наступного життя в низькій родині. З іншого боку, ще невідомо, чи досягне сприятливих результатів той, хто лише строго дотримується визначених обов’язків, але якщо йому бракує свідомості Кши.

Це слід розуміти так. Людей можна розділити на дві групи: ті, хто веде впорядкований спосіб життя і хто — невпорядкований. Ті, хто занурився лише у тваринне чуттєве задоволення, не відаючи про наступне життя й духовне визволення, складають ту частину людства, що веде невпорядковане життя. А ті, що живуть згідно з приписами стр, складають іншу групу. Ті, що живуть невпорядкованим життям, цивілізовані чи нецивілізовані, освічені чи неосвічені, сильні чи слабкі, — сповнені тваринних нахилів. Їхня діяльність завжди несприятлива, тому що, задовольняючи тваринні нахили до їжі, сну, самозахисту й злягання, вони довічно залишатимуться в матеріальному, завжди злиденному, існуванні. З іншого боку, життя тих, що керуються приписами стр й поступово піднімаються до свідомості Кши, неодмінно повертає на краще.

Тих, хто обрав сприятливий для духовного поступу шлях, можна поділити на три групи: 1) вірних послідовників заповідей та статуту стр, які насолоджуються матеріальним процвітанням; 2) тих, хто прагне остаточно звільнитись від матеріального існування і, 3) відданих у свідомості Кши. Далі, тих, хто дотримується заповідей і статуту стр задля матеріального щастя, можна поділити ще на два класи: кармічних працівників і тих, хто не прагне плодів роботи для свого чуттєвого задоволення. Карм, що прагнуть результатів своєї праці для того, щоб задовольняти свої чуття, можуть сягнути більш високого життєвого рівня і навіть вищих планет, однак вони не вільні від матеріального існування, отже, їх шлях насправді не дуже сприятливий. Сприятливими є лише ті дії, що ведуть до звільнення. Будь-яка діяльність, що не передбачає остаточного самоусвідомлення або звільнення від матеріалістичних тілесних уявлень про життя, ніколи не буде сприятливою. Єдиною сприятливою діяльністю є діяльність в свідомості Кши, і кожен, хто добровільно приймає всі тілесні незручності задля того, щоб йти вперед шляхом свідомості Кши, може називатися досконалим трансценденталістом, який веде строге аскетичне життя. Система восьмиступеневої йоґи скерована на досягнення свідомості Кши, і тому вона також є сприятливою, й ніхто не повинен боятись занепаду, якщо він докладає всіх зусиль на цій терені.