TEXT 3

Люди перебувають на різних ступенях розвитку, і з багатьох тисяч можливо лише один цікавиться трансцендентальним знанням і намагається пізнати, що є «я сам», що є тіло і що — Абсолютна Істина. Переважно люди просто задовольняють свої тваринні нахили, а саме: їдять, сплять, захищаються та паруються — і майже нікого не цікавить трансцендентальне знання. Перші шість глав Ґти призначені для тих, хто прагне трансцендентального знання, усвідомлення своєї душі, Верховної Душі і, щоб досягти всього цього, йде шляхами джна-йоґи, дгйна-йоґи й самопізнання. Однак, пізнати Кшу може лише той, хто перебуває в свідомості Кши. Інші трансценденталісти можуть осягнути безособистісного Брахмана, тому що це легше, ніж усвідомити Кшу. Кша є Верховна Особа, і, слід розуміти, Він перебуває поза межами знання про Брахмана та Парамтму. Йоґи та джні заплутуються у своїх спробах пізнати Кшу. Хоча найвидатніший з імперсоналістів, рпда акарчрйа, визнав у своїх коментарях до Ґти, що Кша — це Верховний Бог-Особа, його послідовники не визнають Кшу, тому що пізнати Кшу дуже важко навіть для тих, хто досяг трансцендентного усвідомлення безособистісного Брахмана.

Кша — це Верховний Бог-Особа, причина всіх причин, одвічний Господь Ґовінда. вара парама кша сач-чід-нанда-віґраха / андір дір ґовінда сарва-краа-краам. Для невідданих пізнати Його дуже важко. Хоча вони і заявляють, що шлях бгакті, тобто відданого служіння, дуже легкий, — самі вони не можуть слідувати ним. Якщо шлях бгакті настільки легкий, як про те заявляють невіддані, тоді чому ж вони обирають інший, важчий шлях? Насправді, шлях бгакті нелегкий. Так званий «шлях бгакті», що ним йдуть несумлінні особистості, що позбавлені знання про бгакті, можливо і легкий, однак, якщо бгакті виконувати правдиво, згідно з правилами й приписами, то такі вчені-теоретики та спекулятивні філософи сходять з нього. рла Рӯпа Ґосвм пише в своїй Бгакті-расмта-сіндгу (1.2.101):

«Здійснювати віддане служіння Господеві, нехтуючи такою авторизованою ведичною літературою, як Упанішади, Пури й Нрада- пачартра, — лише приносити зайвий неспокій у суспільство».

Імперсоналіст, який осяг Брахмана, або йоґ, що бачить Наддушу, — всі вони далекі від усвідомлення Кши, Верховного Бога- Особи, який є сином Йаоди й візничим Арджуни. Навіть великі напівбоги також інколи перебувають у замішанні щодо Кши (мухйанті йат сӯрайа). М ту веда на качана: «Ніхто воістину не знає Мене», — каже Господь. І якщо хтось знає Його, то говориться: са махтм су-дурлабга — «надзвичайно рідкісною є така велика душа». Тому, доки людина не присвячує себе відданому служінню Господеві, хоча вона і може бути великим ученим або філософом, їй неможливо пізнати Кшу таким, яким Він є (таттвата). Лише чисті віддані можуть знати щось про незбагненні трансцендентні якості, що притаманні Кші, причині всіх причин, Його всемогутності й щедротам, Його славі, силі, красі, знанню та відреченню, бо Кша особливо прихильний до Своїх відданих. Він — останнє слово в усвідомленні Брахмана, й лише віддані можуть пізнати його таким, яким Він є. Тому сказано:

«За допомогою сліпих матеріальних чуттів ніхто не може пізнати Кшу таким, яким Він є. Але Він, задоволений трансцендентним любовним служінням Своїх відданих, відкриває Себе їм» (Бгакті-расмта-сіндгу 1.2.234).