TEXT 15

П О Я С Н Е Н Н Я : Скороминущий матеріальний світ сповнюють страждання, що пов’язані з народженням, старістю, хворобами та смертю, і тому природно, що той, хто досяг найвищої досконалості, піднявшись на верховну планету Кшалоку, Ґолоку Вндавна, не бажає повертатись звідти. У ведичній літературі верховну планету описано як авйакту, акшару та парам ґаті; іншими словами, ця планета перебуває поза нашим матеріальним баченням, вона незбагненна, але вона є найвищою метою, тим місцем, куди потрапляють махтми (великі душі). Махтми сприймають трансцендентне послання од відданих, які пізнали себе, й відтак, поступово вдосконалюючи своє віддане служіння в свідомості Кши, досягають таких трансцендентних вершин, що більше не бажають піднятись ні на жодну матеріальну планету ба й навіть на жодну планету духовного світу. Вони бажають лише Кши й спілкування з Ним. В цьому полягає вища досконалість життя. В даному вірші описано саме тих відданих-персоналістів, які вшановують Верховного Господа Кшу. Такі віддані в свідомості Кши досягають найвищої досконалості життя. Іншими словами, вони є найдосконалішими душами.