TEXT 13
джейа йат тат правакшймі
йадж джтвмтам ануте
анді мат-пара брахма
на сат тан нсад учйате
джейам—те, що пізнається; йат—яке; тат—те; правакшймі—Я зараз поясню; йат—яке; джтв—знаючи; амтам—нектар; ануте—куштують на смак; анді—що не має початку; мат- парам — підлеглий Мені; брахма — дух; на — не; сат — причина; тат—воно; на—не; асат—наслідок; учйате—сказано, що є.
Тепер Я поясню тобі, що є пізнаване, зрозумівши яке, ти відчуєш смак вічного. Брахман, дух, що не має початку й підпорядкований Мені, перебуває за межами причин і наслідків матеріального світу.
Господь дав пояснення поля діяльності і того, хто знає це поле. Він також розкрив спосіб, за допомогою якого пізнається той, хто знає це поле діяльності. Тепер Він збирається пояснити об’єкт пізнання, — пізнаване — як душу, так і Наддушу. Пізнавши того, хто знає, тобто душу і Наддушу, жива істота може насолоджуватись нектаром життя. Як з’ясовано в другій главі, жива істота вічна. Тут також підтверджується це. Джву не було народжено в якийсь певний проміжок часу. Неможливо простежити, як саме джвтм проявилася з Верховного Господа. Тому вона не має початку. Ведична література підтверджує це: на джйате мрійате в віпачіт (Кага Упанішада 1.2.18). Той, хто знає тіло, ніколи не народжується й не вмирає, і він сповнений знання.
Парамтму, експансію Верховного Господа, змальовано у ведичній літературі (ветватара Упанішада 6.16) як прадгна-кшетраджа-патір ґуеа, тобто, як верховного, що знає тіла й є володарем трьох ґу матеріальної природи. В смті сказано: дса- бгӯто харер ева ннйасйаіва кадчана. Живі істоти — вічні слуги Верховного Господа. Це підтверджує і Господь Чаітанйа в Своїх повчаннях. Тому опис Брахмана, що його наведено в даному вірші, пов’язаний з індивідуальною душею, і коли слово «Брахман» стосується живої істоти, слід розуміти, що вона є віджна-брахмою, в протилежність нанда-брахмі. нанда-брахма — це Верховний Брахман, Бог-Особа.