TEXT 39
йад аґре чнубандге ча
сукга моханам тмана
нідрласйа-прамдоттга
тат тмасам удхтам
йат—те, котре; аґре—спочатку; ча—також; анубандге—наприкінці; ча—також; сукгам—щастя; моханам—ілюзорне; тмана— свого «я»; нідр—сон; ласйа—лінощі; прамда—й ілюзія; уттгам—утворене з; тат—те; тмасам—у ґуі невігластва; удхтам—вважають.
Щастя, яке походить із сонливості, лінощів й ілюзії, оманливе від початку й до кінця, сліпе до самоусвідомлення, — таке щастя породжує ґуа невігластва.
Той, хто втішається сном та байдикуванням, безумовно, перебуває в ґуі тьми невігластва, він не розуміє, що треба робити, а чого — не треба. Людину в ґуі невігластва охоплює ілюзія і тому вона не здатна віднайти реальності. Для неї не існує щастя ні спочатку, ні наприкінці. Людина в ґуі пристрасті може зазнати певного ефемерного щастя спочатку і страждань під кінець, той же, хто перебуває в ґуі невігластва, нещасний постійно, від початку й до кінця.