TEXT 19
тасмд асакта сатата
крйа карма самчара
асакто хй чаран карма
парам пноті пӯруша
тасмт—тому; асакта—без прихильності; сататам—постійно; крйам—як обов’язок; карма—робота; самчара—здійснюй; асакта — неприв’язаний; хі — неодмінно; чаран — здійснюючи; карма—робота; парам—Всевишній; пноті—досягає; пӯруша—людина.
Тому людина повинна діяти, керуючись тільки почуттям обов’язку, без зацікавленості в плодах своєї діяльності, бо, діючи без прив’язаності, вона досягає Всевишнього.
Для відданих Всевишній — це Бог-Особа, а для імперсоналістів Він — звільнення. Тому людина, яка працює для Кши, тобто в свідомості Кши, під належним керівництвом і не прив’язана до плодів своєї праці — безумовно прямує до вищої мети життя. Арджуні було сказано, що він повинен взяти участь в битві на Курукшетрі задля Кши, тому що Кша бажав цього. Прагнення бути доброю людиною й не чинити насильства теж є вияв особистої прив’язаності до наслідків своєї діяльності, але діяти задля Всевишнього — означає діяти, не очікуючи результату. Такою є вища досконалість діяльності, яку рекомендує Верховний Бог-Особа, р Кша.
Такі ведичні ритуали, як жертвопринесення, виконують для того, щоб очиститись від наслідків гріховних вчинків, що здійснені задля чуттєвої втіхи. Проте, дії в свідомості Кши трансцендентні стосовно наслідків як доброї, так і лихої діяльності. Людина в свідомості Кши ніколи не прив’язується до плодів своєї діяльності, а діє лише задля Кши. Бувши залученою до найрізноманітнішої діяльністі, вона, проте, лишається цілком неприв’язаною.