ГЛАВА ДВАНАДЦЯТА

ВІРШ 1: Мудрець Шаунака сказав: Лоно Уттари, матері Махараджі Парікшіта, вразила страшна й нездоланна зброя    —    брахмастра, яку випустив Ашваттгама, однак Верховний Господь врятував Махараджу Парікшіта.

ВІРШ 2: Повідай нам, як з цього лона народився великий імператор Парікшіт, що відзначався видатним інтелектом і відданістю, та як він помер і чого досяг після смерти.

ВІРШ 3: Ми всі прагнемо почути від тебе    —    кого ми надзвичайно шануємо    —    оповідь про нього [Махараджу Парікшіта], що йому Шукадева Ґосвамі передав трансцендентне знання. Прохаємо, розкажи нам про це.

ВІРШ 4: Шрі Сута Ґосвамі сказав: Правлячи державою, імператор Юдгіштгіра великодушний до всіх. Він у всьому був подібний до свого батька. Через те, що Юдгіштгіра весь час служив лотосовим стопам Господа Шрі Крішни, він нічого не прагнув для себе й не мав ніякого потягу до чуттєвої втіхи.

ВІРШ 5: Про Махараджу Юдгіштгіру, його багатство, жертвопринесення, які забезпечували йому ліпше майбутнє, його царицю, його стійких братів, величезне царство, про його неподільну владу над планетою Земля, добре ім’я та інше почали говорити навіть на райських планетах.

ВІРШ 6: О брахмани! Багатства царя були такі звабні, що їх прагнули навіть жителі райських планет . Але Махараджа Юдгіштгіра, цілком присвятивши себе на служіння Господеві, знаходив задоволення тільки в ньому.

ВІРШ 7: Любий сину Бгріґу [Шаунака]! Коли маленького Парікшіта, в майбутньому великого воїна, у лоні його матері Уттари стала обпікати нестерпним жаром брахмастра Ашваттгами, він побачив Верховного Господа, що наближався до нього.

ВІРШ 8: Не більший від великого пальця, Він [Господь] був, проте, цілковито трансцендентний. Його темне тіло було надзвичайно красиве, без жодної вади, на Ньому були жовті шати кольору блискавки і осяйна золота діадема. Таким побачило Його дитя.

ВІРШ 9: Господь був прекрасний    —    з чотирма руками, сережками кольору розплавленого золота і криваво-червоними від гніву очима. З кожним рухом Господа Його булава, наче метеор, описувала кола круг Його тіла.

ВІРШ 10: Отак, наче сонце, що випаровує краплі роси, Господь знешкоджував випромінення брахмастри. Дитина, спостерігавши дії Господа, застановилася над тим, хто ця істота.

ВІРШ 11: Отак дивилося дитя на Верховного Господа Бога-Особу, Наддушу кожного і захисника праведних, того, хто простягається у всіх напрямках і кого не обмежують час і простір, коли Господь раптом зник.

ВІРШ 12: За якийсь час, коли на небі зійшли всі сприятливі сузір’я, на світ народився прямий спадкоємець Панду, рівний йому звитягою.

ВІРШ 13: Цар Юдгіштгіра, що для нього народження Махараджі Парікшіта було великою радістю, влаштував очисну церемонію, яку виконують одразу після народження дитини. Під час цієї церемонії вчені брахмани з Дгаум’єю й Кріпою на чолі рецитували сприятливі гімни.

ВІРШ 14: На народження дитини цар Юдгіштгіра, що добре знався на тому, коли, де і як давати милостиню, роздав у дар брахманам золото, землю, селища, слонів, коней і добре збіжжя.

ВІРШ 15: Вчені брахмани, дуже задоволені царевими дарами, піднесли мову. Назвавши царя чільником роду Пуру, вони повідомили, що ця дитина безперечно є прямий нащадок роду від Пуру.

ВІРШ 16: Брахмани мовили: Цю бездоганну непорочну дитину повернув до життя всемогутній, всепроникаючий Господь Вішну, Бог-Особа, так появивши Свою ласку до тебе. Приречена на загибель від нездоланної надприродної зброї, дитина була врятована.

ВІРШ 17: Світ знатиме цю дитину як того, кого захищає Бог-Особа. О найщасливіший! Твій син, безсумнівно, стане першорядним відданим і посідатиме усі добрі якості.

ВІРШ 18: Благословенний цар [Юдгіштгіра] запитав: О великі душі, скажіть, чи стане він так само праведним царем, як інші представники цього піднесеного царського роду? Чи буде його ім’я так само доброчесне, а його велич та видатні діяння так само славетні?

ВІРШ 19: Вчені брахмани відповідали: Сину Прітги, цій дитині судилося стати опікуном всіх істот, що народжуються на світ, і в цьому вона буде достоту як цар Ікшваку, син Ману. А що стосується до брахманічних засад, вона буде дотримуватись їх, і насамперед вірности своєму слову, як колись Рама    —  Бог-Особа, син Махараджі Дашаратги.

ВІРШ 20: Махараджа Парікшіт буде щедрий жертводавець і захисник усіх, хто здався на його милість, як був колись Шібі, цар Ушінари. А свою родину він вкриє такою самою славою, як колись Бгарата, син Махараджі Душ’янти.

ВІРШ 21: Серед великих лучників він не поступатиметься Арджуні. Він буде нестримний, наче вогонь, і нездоланний, наче океан.

ВІРШ 22: Це дитя матиме силу лева і буде для всіх людей притулком так само надійним, як Гімалаї. Він буде терплячий, як земля, і терпимий, як його батьки.

ВІРШ 23: Він буде врівноважений, як його дід Юдгіштгіра чи Брахма. Щедрістю він буде рівний Шіві, володарю гори Кайласи. І він буде опорою для кожного так само, як Верховний Бог- Особа Нараяна, хто є притулком самої богині процвітання.

ВІРШ 24: Ця дитина буде достоту як Господь Крішна, бо йтиме Його стопами. Він буде великодушний, як цар Рантідева, і релігійний, як Махараджа Яяті.

ВІРШ 25: Це дитя буде терпеливе, як Балі Махараджа. Він буде стійкий відданий Господа Крішни, як Прахлада Махараджа, що відправив багато жертвопринесень ашвамедг [жертвопринесень коня], і завжди буде дослухатися до старших і досвідчених людей.

ВІРШ 26: Він стане батьком царів, подібних великим мудрецям. Задля підтримки релігії і миру у світі він буде карати всіх самозванців та заколотників.

ВІРШ 27: Дізнавшись, що через прокляття від сина брахмани він помре від укусу змія, Махараджа Парікшіт звільниться від прив’язаности до матеріального світу і прийме притулок у Бога-Особи, віддавши себе Йому.

ВІРШ 28: Розпитавшись у великого філософа, сина В’ясадеви, про істинне самоусвідомлення, він зречеться матеріальних прив’язаностей і здобуде життя, вільне від страху.

ВІРШ 29: Провістивши дитині таку будучність, досвідчені знавці астрології та обрядів з приводу народження отримали від Махараджі Юдгіштгіри щедру винагороду і розійшлися по своїх домівках.

ВІРШ 30: Отож, його нащадок мав зажити у світі слави як Парікшіт [той, хто шукає], тому що між усіма він завжди шукав того, кого побачив ще до народження. Таким чином, він весь час думав про Нього.

ВІРШ 31: Як прибуває день у день місяць-молодик, так швидко ріс і розквітав під опікою своїх дідів царевич [Парікшіт], не знавши ні в чому недостатку.

ВІРШ 32: Тоді цар Юдгіштгіра саме думав над тим, щоб влаштувати жертвопринесення коня, яке дало б змогу відпокутувати гріх убивства родичів. Однак, не маючи інших коштів опріч тих, що надходили з штрафів та податків, він потребував великого багатства і тому взявся зважувати, як його здобути.

ВІРШ 33: Розуміючи заповітне бажання царя, його брати за порадою нехибимого Господа Крішни зібрали досить багатств на півночі [що лишилися по цареві Марутті].

ВІРШ 34: За ті багатства цар зміг зібрати все потрібне для трьох жертвопринесень коня. Так праведний цар Юдгіштгіра, що після битви на Курукшетрі жив під тягарем страху, зумів задовольнити Господа Харі, Бога-Особу.

ВІРШ 35: Господь Крішна, Бог-Особа, що Його Махараджа Юдгіштгіра запросив на жертвопринесення, стежив, щоб їх відправляли гідні [двічінароджені] брахмани. По жертвопринесеннях Господь, щоб зробити приємність родичам, лишився на кілька місяців з ними.

ВІРШ 36: Зрештою, Шаунако, Господь попрощався з царем Юдгіштгірою, Драупаді та іншими родичами і вирушив до Двараки разом з Арджуною та іншими членами роду Яду.