ГЛАВА ДВАДЦЯТЬ СЬОМА

1: Бог-Особа Капіла вів далі: Коли жива істота, за природою незмінна і вільна від матеріальних якостей, звільняється таким чином від почуття власності, вона досягає свободи від впливу матеріальних ґун, навіть залишаючись у матеріальному тілі, як сонце завжди незалежне від свого відбитку на воді.

2: Коли душа потрапляє під вплив чарів матеріальної природи і оманного его, ототожнюючи себе з тілом, вона занурюється в матеріальну діяльність і під дією оманного его вважає себе власником усіх плодів своїх дій.

3: Через це, занурюючись у ґуни матеріальної природи, зумовлена душа перевтілюється з одних видів життя в інші, іноді вищі, а іноді нижчі. Поки вона не облишить матеріальну діяльність, їй доведеться залишатися в цьому становищі й пожинати плоди своїх сповнених вад вчинків.

4: Насправді жива істота трансцендентна щодо матеріального існування, але через схильність панувати над матеріальною природою вона ніяк не може покласти край матеріальному існуванню, і її, немов у кошмарному сні, обпадають всілякі невдачі.

5 : Обов’язок кожної зумовленої душі    —    скерувати свою осквернену свідомість, що тепер прив’язана до матеріальної насолоди, на якнайсерйозніше віддане служіння в дусі відреченості. Так вона зможе повністю підпорядкувати собі розум і свідомість.

6: Треба з глибокою вірою практикувати реґулівні засади системи йоґи і піднятися на рівень щирого відданого служіння, слухаючи й оспівуючи Мою славу.

7: Виконуючи віддане служіння, треба рівно ставитися до всіх живих істот, ні до кого не відчуваючи ворожості, але ні з ким не зав’язуючи тісних стосунків. Треба дотримуватися целібату, бути неговірким і виконувати свої вічні обов’язки, жертвуючи плоди Верховному Богові-Особі.

8: Відданий повинен задовольнятися прибутком, який йому вдається заробити без надмірних зусиль. Він не повинен переїдати. Він повинен жити усамітнено і завжди залишатися вдумливим, вмиротвореним, приязним, співчутливим і свідомим своєї суті.

9: Пізнаючи дух і матерію, треба розвинути гостре бачення. Не слід ототожнювати себе з тілом і таким чином прив’язуватися до того, що пов’язане з тілом.

10: Треба утвердитися у трансцендентному становищі, вищому за всі рівні матеріальної свідомості, і звільнитися від усіх інших концепцій буття. Досягнувши таким чином свободи від оманного его, треба побачити своє справжнє єство, як бачать сонце в небі.

11: Звільнена душа пізнає Абсолютного Бога-Особу, трансцендентного й проявленого як відображення навіть в оманному его. Він становить опору матеріальної причини і входить у все суще. Він абсолютний і недвоїстий, око ілюзорної енерґії.

12: Так само як сонце можна побачити спочатку як відблиск на поверхні воді, а тоді як зайчик на стіні, хоча саме воно залишається в небі, так само можна відчути присутність Верховного Господа.

13: Таким чином душа, яка пізнала себе, відображається спочатку в троїстому его, а тоді в тілі, чуттях і розумі.

14: Хоча здається, що відданий занурений в п’ять матеріальних елементів, об’єкти матеріальної насолоди, матеріальні чуття і матеріальний розум та інтелект, насправді він пробудився від сну і звільнився від оманного его.

15: Жива істота може ясно відчути свою природу споглядача, але через те, що під час глибокого сну її его зникає, вона піддається омані і вважає себе теж загубленою. Так само людина, яка втратила своє багатство, поринає в горе, вважаючи себе погубленою.

16: Коли завдяки зрілому розумінню людина усвідомлює свою індивідуальність, їй відкривається природа того становища, в якому вона перебувала під впливом оманного его.

17: Шрі Девахуті запитала: Дорогий брахмано, чи може матеріальна природа коли-небудь відпустити духовну душу? Вони вічно приваблюються одне до одного, тому як їх можна роз’єднати?

18: Як земля й запах невіддільні між собою, як смак невіддільний від води, так само не можуть окремо існувати інтелект і свідомість.

19: Тому навіть якщо хтось залишається пасивним виконавцем дій, поки матеріальна природа впливає на душу і тримає її в своїх лабетах, як та може звільнитися?

20: Навіть якщо за допомогою роздумів і аналізу першоелементів людина позбувається страхітливої загрози матеріального рабства, ця загроза може повернутся будь-якої миті, тому що її причину не усунено.

21: Верховний Бог-Особа сказав: Звільнитися можна, якщо серйозно присвятити себе відданому служінню Мені і впродовж тривалого часу слухаючи про Мене чи від Мене. Виконуючи так свої обов’язки, людина не отримує наслідків своєї діяльності і звільняється від матеріальної скверни.

22: Треба присвятити себе відданому служінню з усією рішучістю, досконалим знанням і трансцендентним баченням. Щоб бути непохитно зануреним у себе, треба мати глибоку відреченість, виконувати аскези і практикувати містичну йоґу.

23: Жива істота перебуває під впливом матеріальної природи і тому немов постійно горить у вогні. Але коли вона серйозно виконує віддане служіння, цей вплив поступово зникає, як дерев’яні дощечки, які допомогли розпалити вогонь, самі згорають у ньому.

24: Зрозумівши хибність свого бажання панувати над матеріальною природою і таким чином відмовившись від нього, жива істота здобуває незалежність і утверджується у своїй справжній величі.

25: Уві сні, коли свідомість людини майже повністю покрита, вона бачать багато неприємного, але коли вона прокидається і приходить до тями, неприємний сон більше не може збентежити її.

26: Матеріальна природа не може зашкодити просвітленій душі, навіть якщо та вдається до матеріальної діяльності, тому що просвітлена душа володіє істинним знанням про Абсолют і її розум зосереджений на Верховному Богові-Особі.

27: Коли людина таким чином присвячує себе відданому служінню і самоусвідомленню протягом багатьох, багатьох років і життів, вона повністю позбувається бажання насолоджуватися на будь-якій з матеріальних планет, аж до найвищої, яка називається Брахмалока, і тоді її свідомість досягає повної досконалості.

28–29: З Моєї безмежної безпричинної милості відданий пізнає свою істинну сутність і, звільнившись від усіх сумнівів, непохитно наближається до своєї мети, обителі, яка перебуває під безпосереднім захистом Моєї духовної енерґії, енерґії чистого блаженства. Це найвища досконалість і кінцева мета живої істоти. Покинувши своє матеріальне тіло, відданий-містик вирушає до цієї трансцендентної обителі і вже ніколи не повертається.

30: Коли увагу досконалого йоґа більше не приваблюють містичні сили    —    побічні наслідки йоґічної практики і прояви зовнішньої енерґії,    —    його поступ на шляху до Мене вже ніщо не стримує і смерть втрачає над ним владу.