ГЛАВА ДЕСЯТА

1: Великий мудрець Майтрея сказав: Дорогий Відуро, після того Дгрува Махараджа взяв собі за жінку дочку Праджапаті Шішумари, яку звали Бграмі. Вона йому народила двох синів: Калпу і Ватсару.

2: Могутній Дгрува Махараджа мав ще одну дружину, яку звали Іла і яка була дочкою півбога Ваю. В її лоні він зачав сина Уткалу і дуже вродливу дочку.

3: Молодший брат Дгруви Махараджі, Уттама, ще не одружившись, пішов якось на полювання і загинув у Гімалаях від руки могутнього якші. Слідом за ним пішла і його мати, Суручі [вона теж померла].

4: Коли Дгрува Махараджа почув про те, що якші в Гімалаях убили його брата Уттаму, він, розгніваний і засмучений, зійшов на колісницю й вирушив, щоб завоювати місто якшів, Алакапурі.

5: Дгрува Махараджа вирушив у північну частину Гімалаїв. В одній з долин він побачив місто, в якому жили люди-привиди, послідовники Господа Шіви.

6: Майтрея вів далі: Дорогий Відуро, підійшовши до Алакапурі, Дгрува Махараджа засурмив у мушлю, і її звуки заповнили все небо і всі сторони світу. Дружини якшів дуже перелякалися, і їхні погляди видавали їхню тривогу.

7: О звитяжний Відуро, могутні якші, великі герої, не можучи терпіти звуки мушлі Дгруви Махараджі, зі зброєю в руках вийшли з міста й накинулися на Дгруву.

8: Дгрува Махараджа, великий майстер бою на колісницях і великий лучник, став винищувати їх, одночасно випускаючи відразу по три стріли.

9: Коли могутні якші побачили націлені в їхні голови стріли Дгруви Махараджі, вони зрозуміли свою безпорадність і вирішили, що їм не врятуватися від поразки. Однак, як воїни, вони віддали належне подвигу Дгруви.

10: Як змії, що не можуть стерпіти, коли на них наступають, якші, не можучи стерпіти прояву могутності Дгруви Махараджі, випустили в нього вдвічі більше стріл. Кожен з їхніх воїнів випустив у нього по шість стріл, проявляючи свою воєнну силу і вміння.

11–12: Воїнів-якшів було 130 000, і всі вони горіли гнівом і бажанням перевершити подвиги Дгруви Махараджі. Вони стали щосили посипати Махараджу Дгруву і його колісницю та колісничого всілякими опереними стрілами, паріґгами [залізними булавами], ністрімшами [мечами], прасашулами [тризубцями], парашвадгами [дротиками], шакті [піками], рішті [списами] та бгушунді.

13: Злива всілякої зброї повністю покрила Дгруву Махараджу, як невпинний дощ покриває гору.

14: За боєм спостерігали з неба всі сіддги, жителі вищих планетних систем. Коли злива ворожих стріл закрила від них Дгруву Махараджу, вони загукали: «Внук Ману, Дгрува, загинув!» Вони порівнювали Дгруву Махараджу до сонця, яке сховалося, опустившись в океан якшів.

15: Якші, на якийсь час взявши гору над Дгрувою Махараджею, стали кричати про свою перемогу, коли раптом перед ними знову з’явилася колісниця Дгруви, наче сонце, що раптом вигулькує з туману.

16: Від дзвону тятиви на луці Дгруви Махараджі й свисту його стріл серця його ворогів охопив відчай. Він почав одну за одною посилати незліченні стріли, розбиваючи всю їхню зброю, як вітер розганяє хмари, що закривають небо.

17: Гострі стріли, випущені з лука Дгруви Махараджі, пробивали щити й тіла ворогів, як блискавки царя небес розщеплюють гори.

18–19: Великий мудрець Майтрея вів далі: Дорогий Відуро, голови якшів, розрубаних на шматки стрілами Дгруви Махараджі, були прикрашені чудовими сережками й тюрбанами. Їхні ноги скидалися на прекрасні золоті пальми, їхні руки були прикрашали золоті браслети та зап’ястя, а на їхніх головах красувалися вкриті золотом, коштовні шоломи. Усі ці прикраси, розсипані по всьому бойовищу, привабливо сяяли й могли спантеличити розум героя.

20: Решта якшів, яким пощастило якось вціліти, були посічені стрілами великого воїна, Дгруви Махараджі. Покалічені, вони кинулися втікати, як слони втікають від лева-переможця.

21: Дгрува Махараджа, найліпший з людей, не знайшов на тому великому бойовищі жодного воїна, який би стояв зі зброєю в руках. Він хотів подивитися на Алакапурі, але подумав: «Кому відомі задуми цих чаклунів-якшів?»

22: Поки Дгрува Махараджа, остерігаючись підступу з боку своїх ворогів-містиків, перемовлявся з колісничим, раптом пролунав дикий рик, схожий на шум океану. Вони побачили, що зі всіх боків до них наближається велика пилова буря.

23: Небо вмить затягли густі хмари, і стало голосно гриміти. Серед яскравих блискавок почалася злива.

24: Безгрішний Відуро, з неба на очах у Дгруви Махараджі потоками полилася кров, слиз, гній, випорожнення, сеча та кістковий мозок і посипалися обрубані тіла.

25: Тоді в небі з’явилася величезна гора, а зі всіх боків градом посипалися списи, булави, мечі, залізні палиці й кам’яні брили.

26: Дгрува Махараджа побачив, як з усіх боків до нього наближаються величезні змії, що вивергали вогонь і з налитими люттю очима повзли до нього, щоб пожерти його, а також як звідусіль на нього бігли зграї скажених слонів, левів та тигрів.

27: Розливаючись, немов під час всесвітньої заглади, до нього з великим шумом стало підступати розбурхане море, вкрите піною і високими хвилями.

28: Піступні за своєю натурою демонічні якші силою своєї демонічної ілюзії можуть створювати багато дивних явищ, щоб залякати людей меншого розуму.

29: Великі мудреці, почувши про ілюзію і чари, якими демони намагалися подолати Дгруву Махараджу, відразу ж з’явилися перед ним, щоб благословити його й підбадьорити.

30: Мудреці сказали: Дорогий Дгруво, сину царя Уттанапади, нехай твоїх підступних ворогів знищить Верховний Бог-Особа, що відомий як Шарнґадганва і що звільняє Своїх відданих від усіх страждань. Святе ім’я Господа має таку саму силу, як і Сам Господь. Отож, просто повторюючи й слухаючи святе ім’я Господа, людина може легко врятуватися від жорстокої смерті. Спасіння відданого    —    це Господь.