ГЛАВА ДВАДЦЯТЬ ШОСТА

1–3: Великий мудрець Нарада вів далі: Дорогий царю, якось цар Пуранджана взяв свій великий лук і сагайдак з безліччю стріл, надягнув золотий обладунок і в супроводі одинадцятьох полководців усівся на своїй колісниці, запряженій п’ятьма прудкими конями, щоб вирушити в ліс за назвою Панча-прастга. Він узяв з собою в колісницю дві стріли, начинені вибухівкою. Сама колісниця мала два колеса, що оберталися на одній осі. На колісниці було три прапори, одні віжки, один колісничий, одне сидіння, два дишла, п’ять різновидів зброї і сім оболонок. Колісниця рухалася п’ятьма різними способами, долаючи п’ять різновидів перешкод. Ці прикраси на колісниці були золотими.

4: Для царя Пуранджани було майже немислимим розлучитися зі своєю царицею навіть на хвилю. Однак того дня, загорівшись бажанням пополювати, він гордо взяв свій лук та стріли і пішов до лісу, не думаючи про свою дружину.

5: Цар Пуранджана підпав під сильний вплив демонічних схильностей. Через це його серце стало дуже жорстким та безжальним, і він став гострими стрілами нещадно вбивати невинних лісових звірів.

6: Якщо цар дуже прив’язаний до м’яса, він може піти в ліс і вбити тих тварин, яких явлені писання визнають придатними для жертвопринесення. Людина не має права вбивати тварин без потреби чи без обмежень. Веди встановлюють правила, що впорядковують вбивство тварин, для того щоб стримати нетямущих людей, котрі перебувають під впливом ґун пристрасті й невігластва.

7: Нарада Муні розповідав царю Прачінабархішату далі: Дорогий царю, той, хто діє згідно з вказівками ведичних писань, ніколи не заплутується в наслідках корисливої діяльності.

8: Натомість той, хто діє за власною примхою, через свою пихатість падає вниз. Він потрапляє під владу законів природи, або трьох якостей [добра, пристрасті й невігластва]. Через це жива істота втрачає свій справжній інтелект і назавжди зникає в круговерті народжень і смертей. Таким чином вона йде то вгору, то вниз, народжуючись то мікробом у випорожненнях, то піднесеним жителем планети Брахмалока.

9: Під час цього полювання від гострих стріл царя Пуранджана у великих муках гинуло багато лісових звірів. Жахливе спустошення, яке спричинив цар, глибоко засмутило всіх милосердних людей. Їм було нестерпно дивитися на це винищення живих істот.

10: Таким чином цар Пуранджана вбив численних тварин, серед яких були зайці, кабани, буйволи, бізони, чорні олені, дикобрази та інші звірі. Вбиваючи стільки тварин, він врешті стомився.

11: Після того цар, сильно стомившись і потерпаючи від голоду та спраги, повернувся до свого царського палацу. Повернувшись, він омився і з’їв гідний його обід. Після обіду він ліг відпочивати і таким чином повністю звільнився від утоми.

12: Після того цар Пуранджана прикрасив своє тіло гідними оздобами. Він також намастив тіло ароматною сандаловою пастою і вбрав на себе ґірлянди. Повністю відновивши свої сили, він став шукати царицю.

13: Пообідавши і вгамувавши голод та спрагу, цар Пуранджана відчув радість на серці. Замість того, щоб думати про щось піднесене, він піддався впливу бога любові й загорівся бажанням знайти свою дружину, яка завжди дбала про його щастя в сімейному житті.

14: Дещо схвильований, він запитав жінок із внутрішніх покоїв: Любі красуні, чи вам з вашою господинею ведеться так само добре, як раніше, чи ні?

15: Цар Пуранджана сказав: Не розумію, чому моя домівка більше не приваблює мене? Мені здається, що дім, в якому не має матері чи вірної дружини, схожий на колісницю без колес. Треба бути нещасним дурнем, щоб сидіти в такій ні на що не придатній колісниці.

16: Скажіть, будь ласка, де та прекрасна жінка, що завжди рятує мене, коли я тону в океані небезпек. Щокроку просвітлюючи мій інтелект, вона рятує мене знову й знову.

17: Жінки сказали цареві: Володарю, ми самі не знаємо, чому твоя люба дружина стала поводити себе таким чином. О нищителю ворогів, ти лише поглянь: вона лежить на голій землі без ніякої підстилки. Ми не розуміємо, чому вона це робить.

18: Великий мудрець Нарада вів далі: Любий царю Прачінабархі, вигляд цариці, що лежала на землі, мов жебрачка, сильно збентежив царя Пуранджану.

19: Глибоко стурбований, цар заговорив до дружини дуже лагідно. Каючись і намагаючись її втішити, він, однак, не міг виявити в серці коханої дружини ніяких ознак гніву, породженого любов’ю.

20: Вмілий підлесник, цар став дуже поступово заспокоювати царицю. Спочатку він доторкнувся до її стіп, тоді ніжно обійняв її, посадив собі на коліна і став говорити з нею.

21: Цар Пуранджана сказав: Моя люба красуне, коли господар вважає слугу за свою людину, але не карає його за вчинений огріх, такому слузі не пощастило.

22: О тонкостанна дівчино, коли господар картає слугу, той повинен вважати це за велику ласку. Тільки дурень гніватиметься, коли його карають, бо не знає, що покарати його    —    це обов’язок друга.

23: Люба дружино, завдяки своїй вроді ти виглядаєш як дуже глибокодумна жінка. У тебе прекрасні зуби. Будь ласка, зглянься наді мною, вгамуй свій гнів і усміхнися мені з любов’ю. Коли я побачу усміх на твоєму прекрасному обличчі, обрамленому чудовим синьо-чорним волоссям, коли я побачу твій піднятий носик і почую твої лагідні слова, ти станеш для мене ще прекраснішою і візьмеш мене в полон своїх чарів. Ти моя найшанованіша володарка.

24: О дружино героя, якщо хтось образив тебе, будь ласка, скажи мені. Я готовий покарати кожного, якщо тільки він не належить до громади брахманів. У всіх трьох світах чи поза ними я не пошкодую нікого, крім слуги Мураріпу [Крішни]. Ніхто не зможе безборонно жити собі далі, образивши тебе, тому що я здатний знайти й покарати його.

25: Люба дружино, до сьогодні я ніколи не бачив твоєго обличчя не прикрашеного тілакою, а також таким похмурим і позбавленим блиску й ніжності. Твоїх двох прекрасних грудей я також ще ніколи не бачив вологими від сліз. Твоїх губ, що завжди червоні, мов плоди бімба, я теж ще не бачив такими блідими.

26: Люба царице, піддавшись гріховним бажанням, я без твого дозволу вирушив у ліс на полювання. Я зізнаюсь, що тим самим я образив тебе. Однак, якщо ти вважаєш мене за свого найбільш наближеного підданого, ти повинна зглянутися наді мною. Насправді, я тяжко страждаю, але мене вразила стріла бога любові і я згораю від хіті. Яка ж красуня прожене свого охопленого хіттю чоловіка й відмовиться з’єднатися з ним?